Порівняйте проблематику роману Р.Бредбері *451 градус за фарангейном* та вірша Ліни Костенко. Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось… Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось! І не знецінюйте коштовне, не загубіться у юрбі. Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі! Минають фронди і жіронди, минає славне і гучне. Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине. Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня. Згадайте в поспіху вагона, в невідворотності зникань, як рафаелівська Мадонна у вічі дивиться вікам! В епоху спорту і синтетики людей велика ряснота. Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.
1. Низкое, бедственное, подчиненное социальное положение и страдание от сознания своей слабости и ошибок.
2. Неразвитость личности и острота жизненных переживаний.
3. Осознание себя “маленьким человеком” и стремление утвердить свое право на жизнь.
4.Не только призыв к сочувствию, но и оказывание деятельной ближнему.
5.Мечты не ограничиваются удобствами быта: герой мечтает о любви и литературном успехе.
"Друзья познаются в беде",
"Одному не под силу – зови товарищей".