Порівняйте власну думку і думку автора про значимість рідної оселі для кожної людини. Відповідаючи, посилайтеся на зміст тексту С. Чернілевського «Теплота родинного інтиму».
Баллада известного немецкого поэта Ф. Шиллера «Перчатка» переносит нас в эпоху благородных рыцарей и прекрасных дам. В дворце короля Франции развлекаются, наблюдая бой зверей на арене. Выходит «лев страшный с гривой густой во всей красоте» . Потом смело выпрыгнул тигр, но побоялся зацепить короля зверей. Два леопарда прыткие напали на тигра. Тот бьет их лапой тяжелой. Привстает лев - и слышат его могущественный рев.
А гости ожидают зрелища. И вдруг из балкона упала вниз к зверям перчатка дамы. Юная красавица обращается к своему рыцарю с велением принести ей перчатку в знак его верности и любви. Мужественный рыцарь идет и берет перчатку и звери не бросаются на него. Молодой витязь возвращается и бросает перчатку своей избраннице в лицо, вместо того, чтобы поднять ее со словами любви.
Кажется, перчатка оказалась на арене не случайно. Юная красавица решила жестоко пошутить, забыв, что подвергает рыцаря бессмысленной смертельной опасности.
В основу сюжета баллады положен конкретный исторический факт, идея произведения приобретает широкое обобщение - ничто не может быть ценнее чем человеческая жизнь.
Паспорт до твору вірш "Ісаія. Глава 35", Т. Шевченко:
Тема: мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства — трудящих.
Ідея: впевненість Т. Шевченка у святість божої правди, яка запанує на землі, віра у щасливе і вільне життя.
Основна думка: "Оживуть степи, озера, / І не верстовії, / Скрізь шляхи свят Жанр: переспів з Біблії.
Сюжет: початок вірша за формою нагадує народні різдвяні пісні. Це звернення до землі. Метафорична картина щастя починається із наказу землі розквітати, оновитись. А далі буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а ось поневолені кріпаки, метафоричним образом яких у творі стають «темні», «сліпі», «вбогодухі», будуть вилікувані.
У третій частині вірша і змальовано ідеальне життя нещасного народа-мученика, який заслужив цей рай. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. По-перше, зображує народне щасливе життя у майбутньому, по-друге, показує до чого доводить рабство людину. Закріпачена людина стає морально забитою, неосвіченою, фізично нездоровою. Використання у вірші старослов’янизмів також виконує подвійну функцію: стилізує вірш до біблійних творів і надає йому пафосності, урочистості.
Композиція: твір умовно можна поділити на 3 частини: 1 частина — Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки. 2 частина — Воздаяння Всевишнього довготерпеливим: а) «незрячі прозрять»; б) «німим отверзуться уста»; в) «і дебрь. — пустиня неполита. прокинеться»; г) «веселі ріки потечуть, а озера. поростуть . оживуть». 3 частина — Радість трудящих з приводу отримання ними волі.
Баллада известного немецкого поэта Ф. Шиллера «Перчатка» переносит нас в эпоху благородных рыцарей и прекрасных дам. В дворце короля Франции развлекаются, наблюдая бой зверей на арене. Выходит «лев страшный с гривой густой во всей красоте» . Потом смело выпрыгнул тигр, но побоялся зацепить короля зверей. Два леопарда прыткие напали на тигра. Тот бьет их лапой тяжелой. Привстает лев - и слышат его могущественный рев.
А гости ожидают зрелища. И вдруг из балкона упала вниз к зверям перчатка дамы. Юная красавица обращается к своему рыцарю с велением принести ей перчатку в знак его верности и любви. Мужественный рыцарь идет и берет перчатку и звери не бросаются на него. Молодой витязь возвращается и бросает перчатку своей избраннице в лицо, вместо того, чтобы поднять ее со словами любви.
Кажется, перчатка оказалась на арене не случайно. Юная красавица решила жестоко пошутить, забыв, что подвергает рыцаря бессмысленной смертельной опасности.
В основу сюжета баллады положен конкретный исторический факт, идея произведения приобретает широкое обобщение - ничто не может быть ценнее чем человеческая жизнь.
Объяснение:
Паспорт до твору вірш "Ісаія. Глава 35", Т. Шевченко:
Тема: мрія поета про неодмінність повалення самодержавства і розбудову нового суспільства — трудящих.
Ідея: впевненість Т. Шевченка у святість божої правди, яка запанує на землі, віра у щасливе і вільне життя.
Основна думка: "Оживуть степи, озера, / І не верстовії, / Скрізь шляхи свят Жанр: переспів з Біблії.
Сюжет: початок вірша за формою нагадує народні різдвяні пісні. Це звернення до землі. Метафорична картина щастя починається із наказу землі розквітати, оновитись. А далі буде Божий суд, коли справедливість переможе. Зло буде покаране, а ось поневолені кріпаки, метафоричним образом яких у творі стають «темні», «сліпі», «вбогодухі», будуть вилікувані.
У третій частині вірша і змальовано ідеальне життя нещасного народа-мученика, який заслужив цей рай. Поет вдається до алегорії, яка виконує подвійну функцію. По-перше, зображує народне щасливе життя у майбутньому, по-друге, показує до чого доводить рабство людину. Закріпачена людина стає морально забитою, неосвіченою, фізично нездоровою. Використання у вірші старослов’янизмів також виконує подвійну функцію: стилізує вірш до біблійних творів і надає йому пафосності, урочистості.
Композиція: твір умовно можна поділити на 3 частини: 1 частина — Проголошення радості на землі, внаслідок Божої ласки. 2 частина — Воздаяння Всевишнього довготерпеливим: а) «незрячі прозрять»; б) «німим отверзуться уста»; в) «і дебрь. — пустиня неполита. прокинеться»; г) «веселі ріки потечуть, а озера. поростуть . оживуть». 3 частина — Радість трудящих з приводу отримання ними волі.