Еліза – це дівчина з сім’ї, яка нічим не відрізняється від інших. Її вчителем був Хіггінс, який посперечався зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину зі звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати. Видатний драматург показує три стадії розвитку свідомості Елайзи-Галатеї: безграмотна квіткарка, «майже леді», справжня леді, що може вести гостру дискусію. Елайза змінюється протягом усієї п’єси. Проте основа особистості, темперамент зберігаються. «Розумієте, різниця між леді і квіткаркою полягає не в умінні зі смаком вдягатися чи правильно говорити – цього можна навчитися – і не в тому, як вона поводиться, а в тому, як поводяться з нею інші». У четвертій дії «Пігмаліона» перед нами постає зовсім інша Еліза: упевнена в собі жінка, яка так не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної літературної вимови, гідної поведінки у вищому суспільстві. Завдяки наполегливій праці та своїй красі вона підкорила світ, але дивак науковець Гіггінс ніби не помічає її чарів. Проте вона розуміє, що не є господинею в будинку Гіггінса, що він не цінує її як жінку, завдяки досягнутим нею результатам він виграв парі. Еліза розуміє: з одного боку, вона певною мірою закохалася у свого вчителя, з іншого — не була потрібна йому. У цій ситуації дівчина поводиться як справжня леді, яку образили, висловлюючи професорові весь негатив, що накопичився протягом цього часу в її серці. Стає зрозумілим, що Еліза — дуже сильна особистість, але Гіггінса вона ніколи не переможе.
ответ:И вот наступила весна! Вдоль загородных дорог темнеют синие снега, вдоль этих дорожек, тропинок, ведущих прямиком в лес, скоро пойдет строчить трава.
Эх, хорошо, свежо в лесу. И в первые денечки весны, и в апреле, и в конце этого чудесного времени года – мае, вам будет интересно, весело здесь.
В марте лес будто бы прозрачный. Деревца, еще не наряженные, не приодетые сквозь себя весь пейзаж леса. Снег еще не растаял полностью, но кое-где уже виднеются проталины. Воздух так свеж, что легкие начинает немного колоть. Но вот мы поплотнее укутались в шубейку и... попали в это же место, но уже в апреле.
Стало уже заметно теплее, но видно, что недавно здесь дождик – с едва раскрывшихся листочков скатываются крупные капли воды. Снега совсем мало! Только в самых темных и холодных оврагах остались островки пороши. Тут миом заяц. Косой почти сменил свою зимнюю шубку на летний “наряд”, легкую серую шерстку.
И вот, солнце встает над бугром, заговорила скворешня, хлопочет этот маленький радостный дом, кричат скворцы на весь лес:
“– Наступил май! Май наступил!". Последний месяц весны...
Подсушен и взбодрён лесок, ещё одни, другие сутки, и под корой сок". Ты уже скоро сможешь почувствовать вкус ладоквао-горьковатого березового сока, осталось совсем немного. Но пока береза только-только надела на себя свои зеленые платья – рано еще для этого лакомства. Стоит зайти в лес через недельку и вновь полюбоваться красавцем-лесом.
Еліза – це дівчина з сім’ї, яка нічим не відрізняється від інших. Її вчителем був Хіггінс, який посперечався зі своїм другом, що всього через деякий час цю дівчину зі звичайного провінційного містечка вже не можна буде впізнати. Видатний драматург показує три стадії розвитку свідомості Елайзи-Галатеї: безграмотна квіткарка, «майже леді», справжня леді, що може вести гостру дискусію. Елайза змінюється протягом усієї п’єси. Проте основа особистості, темперамент зберігаються. «Розумієте, різниця між леді і квіткаркою полягає не в умінні зі смаком вдягатися чи правильно говорити – цього можна навчитися – і не в тому, як вона поводиться, а в тому, як поводяться з нею інші». У четвертій дії «Пігмаліона» перед нами постає зовсім інша Еліза: упевнена в собі жінка, яка так не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної літературної вимови, гідної поведінки у вищому суспільстві. Завдяки наполегливій праці та своїй красі вона підкорила світ, але дивак науковець Гіггінс ніби не помічає її чарів. Проте вона розуміє, що не є господинею в будинку Гіггінса, що він не цінує її як жінку, завдяки досягнутим нею результатам він виграв парі. Еліза розуміє: з одного боку, вона певною мірою закохалася у свого вчителя, з іншого — не була потрібна йому. У цій ситуації дівчина поводиться як справжня леді, яку образили, висловлюючи професорові весь негатив, що накопичився протягом цього часу в її серці. Стає зрозумілим, що Еліза — дуже сильна особистість, але Гіггінса вона ніколи не переможе.
ответ:И вот наступила весна! Вдоль загородных дорог темнеют синие снега, вдоль этих дорожек, тропинок, ведущих прямиком в лес, скоро пойдет строчить трава.
Эх, хорошо, свежо в лесу. И в первые денечки весны, и в апреле, и в конце этого чудесного времени года – мае, вам будет интересно, весело здесь.
В марте лес будто бы прозрачный. Деревца, еще не наряженные, не приодетые сквозь себя весь пейзаж леса. Снег еще не растаял полностью, но кое-где уже виднеются проталины. Воздух так свеж, что легкие начинает немного колоть. Но вот мы поплотнее укутались в шубейку и... попали в это же место, но уже в апреле.
Стало уже заметно теплее, но видно, что недавно здесь дождик – с едва раскрывшихся листочков скатываются крупные капли воды. Снега совсем мало! Только в самых темных и холодных оврагах остались островки пороши. Тут миом заяц. Косой почти сменил свою зимнюю шубку на летний “наряд”, легкую серую шерстку.
И вот, солнце встает над бугром, заговорила скворешня, хлопочет этот маленький радостный дом, кричат скворцы на весь лес:
“– Наступил май! Май наступил!". Последний месяц весны...
Подсушен и взбодрён лесок, ещё одни, другие сутки, и под корой сок". Ты уже скоро сможешь почувствовать вкус ладоквао-горьковатого березового сока, осталось совсем немного. Но пока береза только-только надела на себя свои зеленые платья – рано еще для этого лакомства. Стоит зайти в лес через недельку и вновь полюбоваться красавцем-лесом.