Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Береги честь смолоду... Так гласит предисловие Пушкина к началу своего романа "Капитанская дочка". Ведь эта пословица дана нам не спроста. Мы должны задуматься об этом, честь-она с нами всегда, ходит рядом, если с молодости сохранить безукоризненную честь, то в будущем вас будут уважать и ценить, да и самому человеку будет очень тепло на душе.
В романе "Капитанская дочка" очень ярко выражены примеры чести и бесчестия. мы можем увидеть эти примеры в главных героях романа:в Швабрине и в Петре Гринёве.
Швабрин-самый яркий пример бесчестия. Как он предал свою Родину, предал своих родных и друзей. Он предал свою любовь-Машу. Он же так ухаживал за ней, клялся в любви,предлагал выйти замуж, а что потом? Потом спокойно смотрел на то, как убивают её родителей, убивают его приятелей, его друзей. Он сам рассказывал мятежникам, кто предатель, кто глава Белогорской крепости. как он легко перешёл на сторону предателей Родины, как нагло ходил потом и плевал на своих друзей, для него главное было своё шкуру,свою жизнь. Он обычный трус. А разве не так? только трусом можно назвать такого человека, иначе никак. Заставлял насильно, с угрозами, с шантажом выйти замуж за него Марию Миронову. Его не волновало то, что её родителей у всех на глазах убили, что она осталась сиротой, его это никак не волновало.
А Пётр Гринёв был полной противоположностью Швабрину, он мог воспользоваться милостью Пугачёва, предать Родину, но он остался верен ей. Потому что чувствовал свой долг перед Отчизной. Он понимал, что предательство и трусость-самые худшие качества человека.
Гринёв мог быть любимцем Пугачёва, пользоваться его щедростью, пользоваться его милостью, жить хорошо. но его совесть, его дух не дали склониться перед ним. Какие бы не были обстоятельства, он отстоял свою честь, защитил свою любовь-Марию.
Не смотря на все трудности, все невзгоды своей судьбы и мятежа, мы с гордостью читали этот роман и восхищались Петром Гринёвым. Он сберёг свою честь, он защитил Родину и остался со своей Марией.
В романе Пушкина очень много мудрости, много смысла того, что нужно хранить и беречь то, что дано с детства. А именно в этом романе- честь.
Также примером чести может стать семья Мироновых. Не смотря на то, что крепость взята, комендант и его жена не предали Родину, не предали своих близких и погибли героической смертью. Читая строки о их смерти, невольно вздрагиваешь от гордости за них.
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Береги честь смолоду... Так гласит предисловие Пушкина к началу своего романа "Капитанская дочка". Ведь эта пословица дана нам не спроста. Мы должны задуматься об этом, честь-она с нами всегда, ходит рядом, если с молодости сохранить безукоризненную честь, то в будущем вас будут уважать и ценить, да и самому человеку будет очень тепло на душе.
В романе "Капитанская дочка" очень ярко выражены примеры чести и бесчестия. мы можем увидеть эти примеры в главных героях романа:в Швабрине и в Петре Гринёве.
Швабрин-самый яркий пример бесчестия. Как он предал свою Родину, предал своих родных и друзей. Он предал свою любовь-Машу. Он же так ухаживал за ней, клялся в любви,предлагал выйти замуж, а что потом? Потом спокойно смотрел на то, как убивают её родителей, убивают его приятелей, его друзей. Он сам рассказывал мятежникам, кто предатель, кто глава Белогорской крепости. как он легко перешёл на сторону предателей Родины, как нагло ходил потом и плевал на своих друзей, для него главное было своё шкуру,свою жизнь. Он обычный трус. А разве не так? только трусом можно назвать такого человека, иначе никак. Заставлял насильно, с угрозами, с шантажом выйти замуж за него Марию Миронову. Его не волновало то, что её родителей у всех на глазах убили, что она осталась сиротой, его это никак не волновало.
А Пётр Гринёв был полной противоположностью Швабрину, он мог воспользоваться милостью Пугачёва, предать Родину, но он остался верен ей. Потому что чувствовал свой долг перед Отчизной. Он понимал, что предательство и трусость-самые худшие качества человека.
Гринёв мог быть любимцем Пугачёва, пользоваться его щедростью, пользоваться его милостью, жить хорошо. но его совесть, его дух не дали склониться перед ним. Какие бы не были обстоятельства, он отстоял свою честь, защитил свою любовь-Марию.
Не смотря на все трудности, все невзгоды своей судьбы и мятежа, мы с гордостью читали этот роман и восхищались Петром Гринёвым. Он сберёг свою честь, он защитил Родину и остался со своей Марией.
В романе Пушкина очень много мудрости, много смысла того, что нужно хранить и беречь то, что дано с детства. А именно в этом романе- честь.
Также примером чести может стать семья Мироновых. Не смотря на то, что крепость взята, комендант и его жена не предали Родину, не предали своих близких и погибли героической смертью. Читая строки о их смерти, невольно вздрагиваешь от гордости за них.