Повесть в дурном обществе как оценивал герой окружающую действительность, «шатаясь по улицам»? ответ: он был слишком мал и не понимал окружающей действительности он был равнодушен к окружающей действительности картины городской жизни оставляли в его душе глубокий след 2 какие у героя были отношения с отцом после смерти матери? ответ: много времени проводили вместе герой рос, «как дикое деревцо в поле» отец уехал, бросив детей 3 кому принадлежит описание: «…наружность не имела ничего аристократического, руки были грубы и покрыты мозолями, большие ноги ступали по-мужичьи, низкий лоб, выдававшаяся вперед нижняя челюсть, глаза, сверкавшие из-под нависших бровей. в них светились проницательность, энергия и »? ответ: пану тыбурцию драбу янушу судье
Провідні мотиви лірики Лі Бо - елегічні. Це легкий сум, філософські роздуми ліричного героя, поєднані зі спогляданням прекрасної природи, глибокого проникнення в атмосферу навколишнього світу.
Тема вірша “Входжу в річку” Лі Бо — нерозривність душевного світу людини з природою. Це розповідь про красу, яку він тонко відчуває на узбережжі: грає осіння вода, громадяться шовкові хмари, бадьорить свіжість лілій... Всю цю красу він хотів би подарувати одній людині, але її немає поруч, і мабуть, вже не буде ніколи. Мотиви розлуки, душевного щему, дисгармонії людського життя переплітаюься з мотивами природної гармонії.
Особливості поезії Ду Фу аналогічні з тими, що вказані для Лі Бо. Його вірш “При місяці згадую брата” змальовує дивний та небезпечний світ. Поет у чужому місті, де зо дня на день чекають заколоту. Предгрозова тиша стоїть у ньому. Тут поет проводить лінію психологічного паралелизму: тривога не тільки зовні, але й у нього в душі. Адже рідна людна далеко, і про неї нічого невідомо: “Я довго не маю листів, а послав їх без ліку,— Пожежі війни все палають вві сні й наяву”.
Мертвий дух Цахеса був не здатний стати шляхетним, звичайно, все вирішували і навіть сьогодні вирішують гроші й статус у суспільстві. Змінились покоління, змінились часи, та проблеми нікуди не зникли. Але так хочеться вірити, що це — не наше майбутнє. Так що ж потрібно, щоб світ став таким, яким він є у наших думках — гарним, чистим?
Усі люди народжуються однаковими. Надалі їх відрізняє те, який життєвий шлях вони вибирають. Недарма Гофман поділив світ на ентузіастів і філістерів. Саме такими шляхами й ідуть люди. Звісно, на світі ще залишилися ті, які намагаються всього досягти самостійно. А я пропоную розглянути світ інших, світ філістерів. Які вони, звідки з'являються?
«Цахеси» серед нас. Це ще одне питання, яке ставить перед нами Гофман. Це так само звично, як ми спимо чи їмо. Мене засмучує лише одне — чому їх не можна змінити, чому їх так важко перевиховати? Ца-хесів породжує «хворе» суспільство, що втратило моральні й духовні орієнтири. Невже ми живемо у такому суспільстві? Люди, засліплені хибними ідеями, створюють собі подібних, а потім ми від цього страждаємо. Так і народжуються Цахеси, які йдуть до кінця, не помічаючи нікого іншого. Які заслуги, такі нагороди, але колись правда все ж таки переможе. І це станеться тоді, коли такі люди, як Бальтазар і Про-спер Альпанус, візьмуться за справу. А поки що всіх все влаштовує. Хіба не прикро, що одні мають усе незалежно від своїх здібностей, а інші завжди будуть від цих нуворишів залежними та обмеженими в своїх діях, навіть якщо віддадуть свій справі всю душу? Сподіваюсь, що світ позбудеться цахесів. На жаль, не сьогодні. Поки що люди не винайшли ліків проти них, але правда з'явиться. Не зараз, але світ звільниться від таких людей, що купують собі дипломи, чини, нагороди. Люди хочуть змінити усе, але кажуть: «Краще я так поживу, мені не хочеться втручатися у ці проблеми» . Я вірю у краще. Коли люди позбудуть-ся байдужості, страху, коли перестануть перетворюва-тися на філістерів, у світі з'явиться душевна чистота, чистота думок, душевний спокій, ми станемо творцями прекрасного. Ось таку яскраву картину життя подає нам автор, на якій зображує вирішення питання щодо правильності вибору життєвого шляху.