Поясните выбор художественного произведения. художественное чтение - публичное исполнение произведение (стихов, прозы, а также публицистики), драматический отрывок.
Пригодницький роман відомого англійського письменника Вальтера Скотта «Айвенго» знайомить нас з досить цікавими чоловічими персонажами. Це й головний герой твору доблесний лицар Айвенго, і його батько сер Седрік Сакс, і видатна історична постать король Річард Левине Серце. Але не менш яскраво автор зображує жіночі персонажі, серед яких найбільше запам’ятовуються леді Ровена та Ребекка. Це молоді, розумні і красиві дівчата. Обидві вони виховувалися без матерів, та все одно їх оточувала розкіш, велика ласка і любов близьких людей.
Але й характери, і соціальний стан цих дівчат дуже різні. По-різному склалася їхня доля, по-різному вони поводяться і в критичних ситуаціях.
Леді Ровена — єдина спадкоємиця знатного роду, яка рано залишилася без батьків. Ровеною опікувався батько Айвенго Седрік Ротервудський. Опікун просто обожнював дівчину, ні в чому їй не відмовляв. Седрік Сакс пов’язував зі своєю вихованкою великі надії на відновлення в Англії влади саксів. Через це він навіть вигнав з домівки свого сина Айвенго, який закохався у леді Ровену і хотів з нею одружитися. В той же час леді Ровена знаходить в собі сміливість рішуче протистояти шлюбові без кохання з нащадком видатного князівського роду Ательстаном, якого так прагне сер Седрік. Але потрапивши у полон, леді Ровена, яка звикла до повного поклоніння оточуючих, заливається слізьми і втрачає свою волю. Та щасливий випадок рятує дівчину і доля знов посміхається дівчині. Врешті-решт вона становиться дружиною коханого Айвенго.
Ще один яскравий персонаж роману «Айвенго» - Ребекка. Це дочка багатого єврея Ісака. На протязі багатьох століть її народ зазнавав постійних принижень та гонінь. І хоча Ребекка виросла у багатстві та ні в чому не знала відмови, вона добре розуміла, що для того, щоб вижити у тогочасному жорстокому світі, їй знадобляться знання і велика сила волі.
Ребекка допомагала всім, хто потребував її до Вона навчилася навіть лікувати. А в критичних ситуаціях дівчина холоднокровно шукала виходу, і якщо його не було, вона була готова загинути, але не втратити честь і гідність. Ребекка незвичайно цільна і сильна натура. Не знайшовши відгуку на свої почуття, дівчина віддає себе доброчинним справам — допомагає страдникам, лікує людей та вирішує інші проблеми тих, хто до неї звертається. Можна бути впевненим, що до останнього дня свого життя Ребекка буде підтримувати гідність і честь свого народу та оберігатиме віру предків.
Жіночі образи леді Ровени і Ребекки грають значну роль у загальній композиції роману В. Скотта «Айвенго», адже саме вони допомагають більш повно відобразити історичну епоху, в яку відбувалися події роману, та розкрити характери головних героїв. Їхні доброта, розум і краса були найкращою прикрасою тогочасного жорстокого світу.
самой повести - никак, только перед повестью есть некое подобие связи.
"Не о каких-либо бедных или посторонних шло дело, дело касалось всякого чиновникалично, дело касалось беды, всем равно грозившей; стало быть, поневоле тут должно быть единодушнее, теснее. Но при всем том вышло черт знает что такое. Не говоря уже о разногласиях, свойственных всем советам, во мнении собравшихся обнаружилась какая-то даже непостижимая нерешительность: один говорил, что Чичиков делатель государственных ассигнаций, и потом сам прибавлял: "а может быть, и не делатель"; другой утверждал, что он чиновник генерал-губернаторской канцелярии, и тут же присовокуплял: "а впрочем, черт его знает, на лбу ведь не прочтешь". Против догадки, не переодетый ли разбойник, вооружились все; нашли, что сверх наружности, которая сама посебе была уже благонамеренна, в разговорах его ничего не было такого, которое бы показывало человека с буйными поступками. Вдруг почтмейстер, остававшийся несколько минут погруженным в какое-то размышление, вследствиели внезапного вдохновения, осенившего его, или чего иного, вскрикнул неожиданно:
- Знаете ли, господа, кто это?
Голос, которым он произнес это, заключал в себе что-то потрясающее, так что заставил вскрикнуть всех в одно время:
- А кто?
- Это, господа, судырь мой, не кто другой, как капитан Копейкин!
А когда все тут же в один голос спросили: "Кто таков этот капитанКопейкин? " - почтмейстер сказал:
- Так вы не знаете, кто такой капитан Копейкин?
Все отвечали, что никак не знают, кто таков капитан Копейкин
- Капитан Копейкин, - сказал почтмейстер, открывший свою табакерку только...
Связи почти никакой, после исчезновения Чичикова некий почтмейстер (эпизодический персонаж) высказал мысль, что Чичиков и Капитан Копейкин - это одно лицо.
Косвенное предположение )))
Объяснение:
Не о каких-либо бедных или посторонних шло дело, дело касалось всякого чиновникалично, дело касалось беды, всем равно грозившей; стало быть, поневоле тут должно быть единодушнее, теснее. Но при всем том вышло черт знает что такое. Не говоря уже о разногласиях, свойственных всем советам, во мнении собравшихся обнаружилась какая-то даже непостижимая нерешительность: один говорил, что Чичиков делатель государственных ассигнаций, и потом сам прибавлял: "а может быть, и не делатель"; другой утверждал, что он чиновник генерал-губернаторской канцелярии, и тут же присовокуплял: "а впрочем, черт его знает, на лбу ведь не прочтешь". Против догадки, не переодетый ли разбойник, вооружились все; нашли, что сверх наружности, которая сама посебе была уже благонамеренна, в разговорах его ничего не было такого, которое бы показывало человека с буйными поступками. Вдруг почтмейстер, остававшийся несколько минут погруженным в какое-то размышление, вследствиели внезапного вдохновения, осенившего его, или чего иного, вскрикнул неожиданно:
Пригодницький роман відомого англійського письменника Вальтера Скотта «Айвенго» знайомить нас з досить цікавими чоловічими персонажами. Це й головний герой твору доблесний лицар Айвенго, і його батько сер Седрік Сакс, і видатна історична постать король Річард Левине Серце. Але не менш яскраво автор зображує жіночі персонажі, серед яких найбільше запам’ятовуються леді Ровена та Ребекка. Це молоді, розумні і красиві дівчата. Обидві вони виховувалися без матерів, та все одно їх оточувала розкіш, велика ласка і любов близьких людей.
Але й характери, і соціальний стан цих дівчат дуже різні. По-різному склалася їхня доля, по-різному вони поводяться і в критичних ситуаціях.
Леді Ровена — єдина спадкоємиця знатного роду, яка рано залишилася без батьків. Ровеною опікувався батько Айвенго Седрік Ротервудський. Опікун просто обожнював дівчину, ні в чому їй не відмовляв. Седрік Сакс пов’язував зі своєю вихованкою великі надії на відновлення в Англії влади саксів. Через це він навіть вигнав з домівки свого сина Айвенго, який закохався у леді Ровену і хотів з нею одружитися. В той же час леді Ровена знаходить в собі сміливість рішуче протистояти шлюбові без кохання з нащадком видатного князівського роду Ательстаном, якого так прагне сер Седрік. Але потрапивши у полон, леді Ровена, яка звикла до повного поклоніння оточуючих, заливається слізьми і втрачає свою волю. Та щасливий випадок рятує дівчину і доля знов посміхається дівчині. Врешті-решт вона становиться дружиною коханого Айвенго.
Ще один яскравий персонаж роману «Айвенго» - Ребекка. Це дочка багатого єврея Ісака. На протязі багатьох століть її народ зазнавав постійних принижень та гонінь. І хоча Ребекка виросла у багатстві та ні в чому не знала відмови, вона добре розуміла, що для того, щоб вижити у тогочасному жорстокому світі, їй знадобляться знання і велика сила волі.
Ребекка допомагала всім, хто потребував її до Вона навчилася навіть лікувати. А в критичних ситуаціях дівчина холоднокровно шукала виходу, і якщо його не було, вона була готова загинути, але не втратити честь і гідність. Ребекка незвичайно цільна і сильна натура. Не знайшовши відгуку на свої почуття, дівчина віддає себе доброчинним справам — допомагає страдникам, лікує людей та вирішує інші проблеми тих, хто до неї звертається. Можна бути впевненим, що до останнього дня свого життя Ребекка буде підтримувати гідність і честь свого народу та оберігатиме віру предків.
Жіночі образи леді Ровени і Ребекки грають значну роль у загальній композиції роману В. Скотта «Айвенго», адже саме вони допомагають більш повно відобразити історичну епоху, в яку відбувалися події роману, та розкрити характери головних героїв. Їхні доброта, розум і краса були найкращою прикрасою тогочасного жорстокого світу.
Объяснение:
самой повести - никак, только перед повестью есть некое подобие связи.
"Не о каких-либо бедных или посторонних шло дело, дело касалось всякого чиновникалично, дело касалось беды, всем равно грозившей; стало быть, поневоле тут должно быть единодушнее, теснее. Но при всем том вышло черт знает что такое. Не говоря уже о разногласиях, свойственных всем советам, во мнении собравшихся обнаружилась какая-то даже непостижимая нерешительность: один говорил, что Чичиков делатель государственных ассигнаций, и потом сам прибавлял: "а может быть, и не делатель"; другой утверждал, что он чиновник генерал-губернаторской канцелярии, и тут же присовокуплял: "а впрочем, черт его знает, на лбу ведь не прочтешь". Против догадки, не переодетый ли разбойник, вооружились все; нашли, что сверх наружности, которая сама посебе была уже благонамеренна, в разговорах его ничего не было такого, которое бы показывало человека с буйными поступками. Вдруг почтмейстер, остававшийся несколько минут погруженным в какое-то размышление, вследствиели внезапного вдохновения, осенившего его, или чего иного, вскрикнул неожиданно:
- Знаете ли, господа, кто это?
Голос, которым он произнес это, заключал в себе что-то потрясающее, так что заставил вскрикнуть всех в одно время:
- А кто?
- Это, господа, судырь мой, не кто другой, как капитан Копейкин!
А когда все тут же в один голос спросили: "Кто таков этот капитанКопейкин? " - почтмейстер сказал:
- Так вы не знаете, кто такой капитан Копейкин?
Все отвечали, что никак не знают, кто таков капитан Копейкин
- Капитан Копейкин, - сказал почтмейстер, открывший свою табакерку только...
Связи почти никакой, после исчезновения Чичикова некий почтмейстер (эпизодический персонаж) высказал мысль, что Чичиков и Капитан Копейкин - это одно лицо.
Косвенное предположение )))
Объяснение:
Не о каких-либо бедных или посторонних шло дело, дело касалось всякого чиновникалично, дело касалось беды, всем равно грозившей; стало быть, поневоле тут должно быть единодушнее, теснее. Но при всем том вышло черт знает что такое. Не говоря уже о разногласиях, свойственных всем советам, во мнении собравшихся обнаружилась какая-то даже непостижимая нерешительность: один говорил, что Чичиков делатель государственных ассигнаций, и потом сам прибавлял: "а может быть, и не делатель"; другой утверждал, что он чиновник генерал-губернаторской канцелярии, и тут же присовокуплял: "а впрочем, черт его знает, на лбу ведь не прочтешь". Против догадки, не переодетый ли разбойник, вооружились все; нашли, что сверх наружности, которая сама посебе была уже благонамеренна, в разговорах его ничего не было такого, которое бы показывало человека с буйными поступками. Вдруг почтмейстер, остававшийся несколько минут погруженным в какое-то размышление, вследствиели внезапного вдохновения, осенившего его, или чего иного, вскрикнул неожиданно: