Родился 25 декабря 1833 (по старому стилю ) в селе Хомутинцы Винницкого уезда Подольской губернии в семье сельского священника.
в годы учебы в семинарии начал назревать конфликт с отцом. Когда 1856 года Руданский приезжает в Петербург , то вполне самовольно, против воли отца, вступает не в духовную академию, а в медико-хирургической , известной уже в то время как центр передовой науки и культуры
В Петербурге Руданский сблизился с кружком украинских писателей, готовил журнал «Основа»
После окончания академии Руданский, поскольку имел заболевания легких, получил назначение работать уездным врачом на южном побережье Крыма , куда он и приехал 1861 года. В 1861 - 1873 гг. Руданский работал городским врачом в Ялте , а также врачом в имениях князя Воронцова.
Знакомство с поэтом и композитором Петром Нищинский , художником Иваном Айвазовским , поэтом и историком Николаем Костомаровым, поэтом Амвросием Метлинским наложило отпечаток на творческие занятия Руданского, поддерживало интерес к живописи, старины, народного творчества. Больше всего внимания в ялтинский период Руданский уделял переводам из античной и русской литератур ( Гомер , Вергилий , Лермонтов ).
Руданский, готовя свои произведения к изданию, заключал их в рукописные сборники. Цензура, а также правительственные запреты затрудняли и тормозили их печатания.
Первое издание «юморесок» отдельной книгой, которое вместило двадцать восемь стихотворений, осуществила в Киеве Елена Петровна 1880 г.
К литературному наследию Руданского, основная и самая ценная часть которой была напечатана только после его смерти, относятся и переводы ( «Слово о полку Игореве», отрывки из «Краледворская рукописи», Гомера «Илиада» , Верґилиева «Энеида» , часть «Демона» Лермонтова , «Сны» Гейне, единичные стихи Т.Ленартовича и Б.Радичевича ), сборники народных песен из собственных записей ( «Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С. В. Р.», Каменец-Подольский , 1852 ; « копа песен », Ялта, 1862 ). При жизни поэта они не были опубликованы, а после его смерти долгое время находились в частных руках. Обнаружены и изучены фольклористами во времена СССР, они выданы 1972 в Киеве.
На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Родился 25 декабря 1833 (по старому стилю ) в селе Хомутинцы Винницкого уезда Подольской губернии в семье сельского священника.
в годы учебы в семинарии начал назревать конфликт с отцом. Когда 1856 года Руданский приезжает в Петербург , то вполне самовольно, против воли отца, вступает не в духовную академию, а в медико-хирургической , известной уже в то время как центр передовой науки и культуры
В Петербурге Руданский сблизился с кружком украинских писателей, готовил журнал «Основа»
После окончания академии Руданский, поскольку имел заболевания легких, получил назначение работать уездным врачом на южном побережье Крыма , куда он и приехал 1861 года. В 1861 - 1873 гг. Руданский работал городским врачом в Ялте , а также врачом в имениях князя Воронцова.
Знакомство с поэтом и композитором Петром Нищинский , художником Иваном Айвазовским , поэтом и историком Николаем Костомаровым, поэтом Амвросием Метлинским наложило отпечаток на творческие занятия Руданского, поддерживало интерес к живописи, старины, народного творчества. Больше всего внимания в ялтинский период Руданский уделял переводам из античной и русской литератур ( Гомер , Вергилий , Лермонтов ).
Руданский, готовя свои произведения к изданию, заключал их в рукописные сборники. Цензура, а также правительственные запреты затрудняли и тормозили их печатания.
Первое издание «юморесок» отдельной книгой, которое вместило двадцать восемь стихотворений, осуществила в Киеве Елена Петровна 1880 г.
К литературному наследию Руданского, основная и самая ценная часть которой была напечатана только после его смерти, относятся и переводы ( «Слово о полку Игореве», отрывки из «Краледворская рукописи», Гомера «Илиада» , Верґилиева «Энеида» , часть «Демона» Лермонтова , «Сны» Гейне, единичные стихи Т.Ленартовича и Б.Радичевича ), сборники народных песен из собственных записей ( «Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С. В. Р.», Каменец-Подольский , 1852 ; « копа песен », Ялта, 1862 ). При жизни поэта они не были опубликованы, а после его смерти долгое время находились в частных руках. Обнаружены и изучены фольклористами во времена СССР, они выданы 1972 в Киеве.
На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Объяснение: