прав ли Державин, считая, что" памятник себе воздвиг чудесный, вечный"? Подготовьте рассуждение на эту тему,Обратите внимание на то, что сам поэт относит к своим заслугам.
Роланд — головний герой епічної поеми. Це васал Карла Великого, його племінник і права рука. Роланд хоробрий і відважний воїн в армії Карла. Дотримуючись указів свого правителя, він один за іншим завойовує для Карла іспанські міста. Карл завжди захоплюється, його хоробрістю та відвагою. Роланд щиро відданий своїй країні і своєму королю і вважає за честь загинути смертю хоробрих в бою. Він Незважаючи на всі позитивні якості, Роланд надто гордий і самовпевнений лицар. Це стає причиною його конфлікту з вітчимом Ганелону. Також, залишившись один на один з ворогом в Ронсевальскій ущелині і розуміючи, що його ар’єргард не вистоїть проти багатотисячної армії сарацинів, Роланд не хоче сурмити в ріг і кликати на підмогу короля. Герой вважає, що тим самим він зганьбить свою честь і честь своєї країни. Гордість змушує Роланда приректи французьких солдатів на смерть. І про це відкрито говорить другу мудрий Олів’є. З іншого боку, вся та ж пиха робить Роланда відмінним бійцем. Під час бою він стає «гордий і лютий» і з жорстокістю б’є противника. Навіть смертельне поранення не може послабити бойовий дух героя. Залишившись утрьох зі своїми товаришами (Готьє і Турпеном) проти сорокатисячної армії маврів, хоробрий Роланд б’ється так, що ворог боїться підійти до нього і його друзів, вони лише метають списами здалеку. Роланд щиро поважає своїх побратимів. Він не шкодує для них ні золота, ні коней, ні броні. Саме тому французи так люблять його і готові померти за свого графа. І саме тому, коли герой в останній раз перед смертю проходить по полю бою, засіяного трупами відважних воїнів, серце його стискається від туги. Але більше всіх сумує Роланд за вірним другом Олів’є. Свою смерть Роланд зустрічає, як справжній герой. Він лягає на землю обличчям до Іспанії. Так Карлу буде видно, що «граф загинув, але переміг в бою». Король ховає дорогого васала з найбільшою пошаною. А на батьківщині прекрасна дама Альда, дізнавшись про смерть коханого, падає замертво.
вопрос относится к произведению леонида дайнеко "меч князя вячки", поэтому отвечать на данный вопрос опираясь просто на факты будет не совсем верно. в произведении впервые мы встречаем такое косвенное описание князя в первой главе: “за то, что вячка молодой и красивый? возможно. за то, что он удачливый, смелый? тоже возможно.” во второй главе мы смотрим на вячку глазами его кормилицы-рабыни: “ он был высокий, десяти вершков росту, гибкий в поясе, светло-русый, с короткой курчавой бородкой. кости он был не широкой, но крепкой, , созданной для тяжелого меча и походного седла. одет в просторную зеленую рубашку из узорчатого шелка. золотая гривна, знак княжеского рода, блестела на смуглой шее. , - думала о молодом князе старая рабыня.” по мере его общения с дочкой он рисуется вполне властным и жетским человеком: “- плох тот князь, на которого поднимают десницу его же холопы. слуг надо держать в послушании, софьюшка.” далее нам открывается причина его сурового нрава - князь вячка не получил материнской любви, он чувствовал себя “сироткой”. когда вячке доносят о плененном братиле, он говорит: “этого особенно строго надо допрашивать, огня не жалеть” - что показывает князя как жестокого с врагом человека. но сразу после этого, он подшучивает над писарем климятой, из чего мы заключаем, что со своими князь вячка не лишен и юмора. с тем же климятой вячко ведет себя отзывчиво, - долг правителя перед обладателями знаний и письменности. вообще, в умении вячки обращаться с каждым по мере его положения показывает его ум и смышленность, его постоянные думы - обнаруживают не легкомысленного, а заботливого отца, как и многие в средневековье, вячка немного суеверен, и также, что характерно для этого периода - в его вере смешаны христианские и идолопоклоннические мотивы.
Роланд — головний герой епічної поеми. Це васал Карла Великого, його племінник і права рука. Роланд хоробрий і відважний воїн в армії Карла. Дотримуючись указів свого правителя, він один за іншим завойовує для Карла іспанські міста. Карл завжди захоплюється, його хоробрістю та відвагою. Роланд щиро відданий своїй країні і своєму королю і вважає за честь загинути смертю хоробрих в бою. Він Незважаючи на всі позитивні якості, Роланд надто гордий і самовпевнений лицар. Це стає причиною його конфлікту з вітчимом Ганелону. Також, залишившись один на один з ворогом в Ронсевальскій ущелині і розуміючи, що його ар’єргард не вистоїть проти багатотисячної армії сарацинів, Роланд не хоче сурмити в ріг і кликати на підмогу короля. Герой вважає, що тим самим він зганьбить свою честь і честь своєї країни. Гордість змушує Роланда приректи французьких солдатів на смерть. І про це відкрито говорить другу мудрий Олів’є. З іншого боку, вся та ж пиха робить Роланда відмінним бійцем. Під час бою він стає «гордий і лютий» і з жорстокістю б’є противника. Навіть смертельне поранення не може послабити бойовий дух героя. Залишившись утрьох зі своїми товаришами (Готьє і Турпеном) проти сорокатисячної армії маврів, хоробрий Роланд б’ється так, що ворог боїться підійти до нього і його друзів, вони лише метають списами здалеку. Роланд щиро поважає своїх побратимів. Він не шкодує для них ні золота, ні коней, ні броні. Саме тому французи так люблять його і готові померти за свого графа. І саме тому, коли герой в останній раз перед смертю проходить по полю бою, засіяного трупами відважних воїнів, серце його стискається від туги. Але більше всіх сумує Роланд за вірним другом Олів’є. Свою смерть Роланд зустрічає, як справжній герой. Він лягає на землю обличчям до Іспанії. Так Карлу буде видно, що «граф загинув, але переміг в бою». Король ховає дорогого васала з найбільшою пошаною. А на батьківщині прекрасна дама Альда, дізнавшись про смерть коханого, падає замертво.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pisnya-pro-rolanda-harakteristika-geroyiv/
ответ:
вопрос относится к произведению леонида дайнеко "меч князя вячки", поэтому отвечать на данный вопрос опираясь просто на факты будет не совсем верно. в произведении впервые мы встречаем такое косвенное описание князя в первой главе: “за то, что вячка молодой и красивый? возможно. за то, что он удачливый, смелый? тоже возможно.” во второй главе мы смотрим на вячку глазами его кормилицы-рабыни: “ он был высокий, десяти вершков росту, гибкий в поясе, светло-русый, с короткой курчавой бородкой. кости он был не широкой, но крепкой, , созданной для тяжелого меча и походного седла. одет в просторную зеленую рубашку из узорчатого шелка. золотая гривна, знак княжеского рода, блестела на смуглой шее. , - думала о молодом князе старая рабыня.” по мере его общения с дочкой он рисуется вполне властным и жетским человеком: “- плох тот князь, на которого поднимают десницу его же холопы. слуг надо держать в послушании, софьюшка.” далее нам открывается причина его сурового нрава - князь вячка не получил материнской любви, он чувствовал себя “сироткой”. когда вячке доносят о плененном братиле, он говорит: “этого особенно строго надо допрашивать, огня не жалеть” - что показывает князя как жестокого с врагом человека. но сразу после этого, он подшучивает над писарем климятой, из чего мы заключаем, что со своими князь вячка не лишен и юмора. с тем же климятой вячко ведет себя отзывчиво, - долг правителя перед обладателями знаний и письменности. вообще, в умении вячки обращаться с каждым по мере его положения показывает его ум и смышленность, его постоянные думы - обнаруживают не легкомысленного, а заботливого отца, как и многие в средневековье, вячка немного суеверен, и также, что характерно для этого периода - в его вере смешаны христианские и идолопоклоннические мотивы.
подробнее - на -