« Дзеркалом суспільства» називав театр великий письменник-сатирик Жан Батист Мольєр. «Зображуючи людей, ви пишете з натури, – говорив він. – Портрети їх повинні бути схожі, і ви нічого не досягли, якщо в них не впізнають людей вашого століття». Своїм основним завданням, завданням своєї творчості письменник вважав прагнення «дати на сцені приємне зображення загальних недоліків» і тим самим сприяти їх виправленню. А недоліків у сучасному йому суспільстві було досить багато – до такого висновку великий драматург прийшов гаючи за людьми, їх вчинками, бажаннями, пристрастями життя. У серці Мольєра все більше наростав протест проти соціальної несправедливості і недосконалості існуючого світу. І цей протест він висловлював на сторінках своїх творів. Увагу Мольєра, як автора комедій, залучали порушення норм людської моралі, відхилення від природних прагнень в ім’я надуманих цінностей. На його думку, фальшиві ідеали лежать в основі збоченої моралі. Саме тому він вимагав від людей справжньої моральної строгості, вміння підпорядковувати свої бажання і поведінку вимогам розуму.
Одним з яскравих реалістичних творів письменника стала комедія «Міщанин-шляхтич». В основу п’єси було покладено сюжет про багатого буржуа, готового в своєму прагненні до аристократичних титулів прийняти безглузде, фантастичне звання «мамамуші» і піддатися маскарадному обряду посвячення в це звання. Герой Мольєра, пан Журден – простодушний недалекий міщанин, який несподівано розбагатів і єдине бажання якого – стати дворянином. Для досягнення цієї мети герой готовий на будь-які приниження, він готовий виконувати найбезглуздіші поради тих, перед ким він схиляється. Його невігластво, довірливість і простодушність спонукали нахабного обманщика Доранта піддати Журдена «вихованню». Він обіцяє навчити героя манерам маркізів, закликає в усьому покластися на нього. Насправді ж ним керують виключно корисливі інтереси. Пройдисвіт грає не лише на прагненні міщанина стати дворянином, він підіграє недалекому простакові абсолютно в усьому, прагнучи отримати за свою «безцінну» до якомога більшу винагороду і таким чином збагатитися, не докладаючи особливих зусиль. Дорант користується бажанням Журдена доглядати за маркізою Доріменой . Для афериста це – прекрасна можливість влаштувати свято на честь своєї дами і добре поживитися за рахунок довірливого героя. Він вселяє Журдену, що маркіза до нього небайдужа, і тим самим підштовхує героя до активних і нерідко комічних дій .
Я человек, и я живу среди людей. Люди вообще редко живут в полном одиночестве. Даже если у кого-то нет семьи, у него есть друзья, приятели, соседи. Каждый день все мы общаемся со многими людьми. Кто-то работает, кто-то учится, большинство людей пользуется транспортом, покупает продукты в магазинах. Получается, что каждый из нас каждый день обязательно с кем-то общается.
Вот я, например, живу с мамой, папой и младшим братом. С ними я общаюсь постоянно. А еще у меня есть две бабушки и двое дедушек, три тети, два дяди и другие родственники. С ними я общаюсь время от времени. У моих родителей есть друзья, которые иногда приходят к нам в гости. Я учусь в школе, поэтому каждый день общаюсь с одноклассниками, среди которых у меня есть друзья. Есть и те, с кем я не дружу, но общаться приходится - хотя бы по делу.
Друзей и хороших знакомых у меня немного. Приятелей и просто знакомых гораздо больше. Если подсчитать, сколько людей я знаю в лицо и по имени, получится не меньше сотни человек. Может быть, и больше. Думаю, что у большинства людей точно так же - ведь каждый человек живет среди людей.
« Дзеркалом суспільства» називав театр великий письменник-сатирик Жан Батист Мольєр. «Зображуючи людей, ви пишете з натури, – говорив він. – Портрети їх повинні бути схожі, і ви нічого не досягли, якщо в них не впізнають людей вашого століття». Своїм основним завданням, завданням своєї творчості письменник вважав прагнення «дати на сцені приємне зображення загальних недоліків» і тим самим сприяти їх виправленню. А недоліків у сучасному йому суспільстві було досить багато – до такого висновку великий драматург прийшов гаючи за людьми, їх вчинками, бажаннями, пристрастями життя. У серці Мольєра все більше наростав протест проти соціальної несправедливості і недосконалості існуючого світу. І цей протест він висловлював на сторінках своїх творів. Увагу Мольєра, як автора комедій, залучали порушення норм людської моралі, відхилення від природних прагнень в ім’я надуманих цінностей. На його думку, фальшиві ідеали лежать в основі збоченої моралі. Саме тому він вимагав від людей справжньої моральної строгості, вміння підпорядковувати свої бажання і поведінку вимогам розуму.
Одним з яскравих реалістичних творів письменника стала комедія «Міщанин-шляхтич». В основу п’єси було покладено сюжет про багатого буржуа, готового в своєму прагненні до аристократичних титулів прийняти безглузде, фантастичне звання «мамамуші» і піддатися маскарадному обряду посвячення в це звання. Герой Мольєра, пан Журден – простодушний недалекий міщанин, який несподівано розбагатів і єдине бажання якого – стати дворянином. Для досягнення цієї мети герой готовий на будь-які приниження, він готовий виконувати найбезглуздіші поради тих, перед ким він схиляється. Його невігластво, довірливість і простодушність спонукали нахабного обманщика Доранта піддати Журдена «вихованню». Він обіцяє навчити героя манерам маркізів, закликає в усьому покластися на нього. Насправді ж ним керують виключно корисливі інтереси. Пройдисвіт грає не лише на прагненні міщанина стати дворянином, він підіграє недалекому простакові абсолютно в усьому, прагнучи отримати за свою «безцінну» до якомога більшу винагороду і таким чином збагатитися, не докладаючи особливих зусиль. Дорант користується бажанням Журдена доглядати за маркізою Доріменой . Для афериста це – прекрасна можливість влаштувати свято на честь своєї дами і добре поживитися за рахунок довірливого героя. Він вселяє Журдену, що маркіза до нього небайдужа, і тим самим підштовхує героя до активних і нерідко комічних дій .
Объяснение:
Я живу среди людей
Я человек, и я живу среди людей. Люди вообще редко живут в полном одиночестве. Даже если у кого-то нет семьи, у него есть друзья, приятели, соседи. Каждый день все мы общаемся со многими людьми. Кто-то работает, кто-то учится, большинство людей пользуется транспортом, покупает продукты в магазинах. Получается, что каждый из нас каждый день обязательно с кем-то общается.
Вот я, например, живу с мамой, папой и младшим братом. С ними я общаюсь постоянно. А еще у меня есть две бабушки и двое дедушек, три тети, два дяди и другие родственники. С ними я общаюсь время от времени. У моих родителей есть друзья, которые иногда приходят к нам в гости. Я учусь в школе, поэтому каждый день общаюсь с одноклассниками, среди которых у меня есть друзья. Есть и те, с кем я не дружу, но общаться приходится - хотя бы по делу.
Друзей и хороших знакомых у меня немного. Приятелей и просто знакомых гораздо больше. Если подсчитать, сколько людей я знаю в лицо и по имени, получится не меньше сотни человек. Может быть, и больше. Думаю, что у большинства людей точно так же - ведь каждый человек живет среди людей.