Людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею.
Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.
Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь гав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна гати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.
Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.
Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива.
1) Был некий человек, который искал счастье, и больше ничего не надо. Работал и трудился этот человек, не более. Только и делал, что сажал цветы, что сажал картофель, морковку. Но все ещё не было у него улыбки на лице. Услышал он однажды стук в дверь: "Я принесла тебе сосед, мешок с золотом. Уж больно ты не весел"- сказала женщина с соседнего дома. "Нет уж, откажусь"- и захлопнул дверью. На следующий день опять стук в дверь: "Слыхала, что ты самый симпатичный, не нужна ли тебе любовь, человек? "Нет уж, отажусь"- снова захлопнул дверь. На следующий день снова ему стучат в дверь, да он как рассердится! "Не нужно ли тебе счастья, любезный?" - сказало приветливое счастье. "Очень...Очень даже нужно!"- и впустил он уже к с себе в дом не только счастье, но и любовь и богатство. И очень скоро, его цветы и огород стали зелеными-зелеными! Не такие, как были раньше, хмурыми. И тогда он любовался красивыми и чудесными цветами, что росли в его саду. И жил он долго, богато, в любви и счастливо. 2)История о хмуром человеке, который сильно-сильно мечтал о счастье, и вот судьба однажды сама подарила ему счастье. 3) Человек тот очень трудолюбивый, заботливый, иногда растерянный, в тоже время хмур и печален. 4) Герой любит природу, заботится о ней, но как только в его жизни появилось счастье, природа вокруг него стала ещю краше.
Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому.
Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь гав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна гати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги.
Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії.
Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива.
Работал и трудился этот человек, не более. Только и делал, что сажал цветы, что сажал картофель, морковку.
Но все ещё не было у него улыбки на лице. Услышал он однажды стук в дверь: "Я принесла тебе сосед, мешок с золотом. Уж больно ты не весел"- сказала женщина с соседнего дома.
"Нет уж, откажусь"- и захлопнул дверью.
На следующий день опять стук в дверь: "Слыхала, что ты самый симпатичный, не нужна ли тебе любовь, человек?
"Нет уж, отажусь"- снова захлопнул дверь.
На следующий день снова ему стучат в дверь, да он как рассердится!
"Не нужно ли тебе счастья, любезный?" - сказало приветливое счастье.
"Очень...Очень даже нужно!"- и впустил он уже к с себе в дом не только счастье, но и любовь и богатство. И очень скоро, его цветы и огород стали зелеными-зелеными! Не такие, как были раньше, хмурыми. И тогда он любовался красивыми и чудесными цветами, что росли в его саду. И жил он долго, богато, в любви и счастливо.
2)История о хмуром человеке, который сильно-сильно мечтал о счастье, и вот судьба однажды сама подарила ему счастье.
3) Человек тот очень трудолюбивый, заботливый, иногда растерянный, в тоже время хмур и печален.
4) Герой любит природу, заботится о ней, но как только в его жизни появилось счастье, природа вокруг него стала ещю краше.