Серед височенних будинків, вуличного транспорту, людської товкотнечі на міському тротуарі самотньо проживало свій вік старе, але розкішне дерево. Сумно дивилося воно на потік людей, що обминав його. Люди штовхалися, галасували, смітили довкола недопалками і брудними словами.
З нетерпінням воно чекало ночі, коли все навколо поринало у солодкий сон. Дерево засинало останнім, і сни його були зелені-презелені. Йому снилися далекі безкраї ліси. Там горнулися один до одного стрункі деревові брати. Листя у всіх незапилючене, омите чмстими дощами. Жили вони в мирі й ніколи не сварилися, як люди. Дерево прокидалося з ранковими тролейбусами, згадувало свій сон і тужливо зітхало. У мріях безнадійно даленіли ліси. Та воно добре знало, що побувати в них можна йому тільки у снах. Бо кожне дерево мусить жити там, де виросло. Така доля всіх дерев. Одного дня сонце піднялося вище, почало немилосердно пекти і плавити асфальт. Від спеки мляво пообвисало на дереві листя. Подекуди воно ставало зовсім жовте і починало всихати. Того дня дерево зрозуміло, що помирає. Як жаль було йому розлучатися зі світом, зі своїми зеленими снами.
Раптом воно побачило хлопчика, що стояв біля газетного кіоска. "Хлопчику, хлопчику, помираю я тут без води",- знеможено мовило дерево. На диво, малюк зрозумів цей безголосий плач, бо мав чуйне серце. Спочатку сам мало не заплакав, а тоді щодуху кудись побіг. А розморене спекою дерево впадало в дрімоту. Його покидали останні сили.
Довго хлопчина не приходив. Може, забув про страждання зеленого друга? Та ось біля того місця спинилася машина з великою цистерною. Її обвивав довгий шланг. 3 кабіни вийшов хлопчик і його тато. У машині щось загуло, і зі шланга на стовбур хлюпнув струмінь води. Вода текла і текла на маленький острівець землі, оточений гарячим асфальтом. І дерево почало прокидатися. Коріння жадібно пило ту воду, гнало її до найвищих гілочок. Листя затріпотіло, мов пташині крила. «Ми не дамо тобі загинути! Ми з татком будемо привозити воду. Ти ж таке красиве!» - захоплено сказав хлопчик.
Серед височенних будинків, вуличного транспорту, людської товкотнечі на міському тротуарі самотньо проживало свій вік старе, але розкішне дерево. Сумно дивилося воно на потік людей, що обминав його. Люди штовхалися, галасували, смітили довкола недопалками і брудними словами.
З нетерпінням воно чекало ночі, коли все навколо поринало у солодкий сон. Дерево засинало останнім, і сни його були зелені-презелені. Йому снилися далекі безкраї ліси. Там горнулися один до одного стрункі деревові брати. Листя у всіх незапилючене, омите чмстими дощами. Жили вони в мирі й ніколи не сварилися, як люди. Дерево прокидалося з ранковими тролейбусами, згадувало свій сон і тужливо зітхало. У мріях безнадійно даленіли ліси. Та воно добре знало, що побувати в них можна йому тільки у снах. Бо кожне дерево мусить жити там, де виросло. Така доля всіх дерев. Одного дня сонце піднялося вище, почало немилосердно пекти і плавити асфальт. Від спеки мляво пообвисало на дереві листя. Подекуди воно ставало зовсім жовте і починало всихати. Того дня дерево зрозуміло, що помирає. Як жаль було йому розлучатися зі світом, зі своїми зеленими снами.
Раптом воно побачило хлопчика, що стояв біля газетного кіоска. "Хлопчику, хлопчику, помираю я тут без води",- знеможено мовило дерево. На диво, малюк зрозумів цей безголосий плач, бо мав чуйне серце. Спочатку сам мало не заплакав, а тоді щодуху кудись побіг. А розморене спекою дерево впадало в дрімоту. Його покидали останні сили.
Довго хлопчина не приходив. Може, забув про страждання зеленого друга? Та ось біля того місця спинилася машина з великою цистерною. Її обвивав довгий шланг. 3 кабіни вийшов хлопчик і його тато. У машині щось загуло, і зі шланга на стовбур хлюпнув струмінь води. Вода текла і текла на маленький острівець землі, оточений гарячим асфальтом. І дерево почало прокидатися. Коріння жадібно пило ту воду, гнало її до найвищих гілочок. Листя затріпотіло, мов пташині крила. «Ми не дамо тобі загинути! Ми з татком будемо привозити воду. Ти ж таке красиве!» - захоплено сказав хлопчик.
⭐ЕСЛИ ОТМЕТЬ КАК ЛУЧШИЙ ОТВЕТ! УДАЧИ!❤