Улыбайтесь! Ведь это простейший произвести выгодное первое впечатление", - Дейл Карнеги
В последнее время все реже на улице встречаются люди с улыбкой на лице. Различные жизненные проблемы делают нашу жизнь менее радостной. Мы улыбаемся только, когда нам хорошо, и забываем, что улыбаться еще и полезно. Улыбка это залог хорошего самочувствия, а также позитивного к Вам отношения коллег, успехов на работе, поэтому улыбайтесь почаще.
Если у вас плохое настроение, заставьте себя улыбнуться. Принудительно задержав улыбку на пару минут на своем лице, Вы заметно улучшите свое настроение. Улыбнувшись, Вы заметите, как улучшилась Ваша жизнь, как намного легче стало решение проблем, а их количество уменьшилось.
Люди всегда тянутся к доброжелательным и открытым людям с улыбкой на лице. Наша улыбка необходима не только нам, но и окружающему миру. Когда Вы улыбаетесь, с Вами приятно находиться рядом, легко и комфортно вести деловые переговоры, обсуждать важные задачи бизнеса. Если Вы положительно настроены, то так же положительно будут решаться Ваши задачи. Улыбка исключает грубость и недоброжелательство. Она служит выражением вежливости и личной заинтересованности в человеке, который находится рядом с Вами. Когда мы приходим в незнакомое место по какому-то важному делу, каждый из нас обращается за к тому сотруднику, у которого будет доброжелательное и приветливое лицо, потому что мы хотим добиться положительного результата, а не встретить отказ и негативные эмоции.
Если Вы занимаете ответственную должность руководителя организации, Вам приходится ежедневно общаться с множеством людей и решать такое же множество проблем. Улыбаясь Вашим партнерам и подчиненным, проявляя свое дружелюбие и обаяние, Вы сможете расположить их к себе, что позволит Вам добиться намеченных целей и иметь у окружающих Вас людей успех. Для руководителя очень важно уметь открыто и искренне улыбаться окружающим его людям. Это непременно отразится на удачном ведении бизнеса, стремительном профессиональном росте, улучшении отношений в коллективе.
Рутківський — давно один з моїх улюблених дитячих письменників. Його історії легкі, цікаві, кумедні і захопливі. І хоч часто про історичне минуле, як "Сторожова застава", але я зовсім не можу сказати, що вони суто для хлопчиків. Завжди є баланс між історичними фактами і розважальною складовою. А ось із "Синіми Водами" вийшов прокол...
Перша третина, якщо не половина книги, читалася мені дуже повільно і зі скрипом. Можливо, так було через читання уривками, проте й далі не стало краще) Історія розпочинається дуже здалеку, розповідаючи величезну кількість дрібниць і подробиць і знайомлячи читача з багатьма персонажами, серед яких так і не вдається виділити головного, що для дитячої літератури не надто добре. Як на мене, це радше не історія битви під Синіми Водами, а історична хроніка подій, що призвели до неї, і як саме, дуже детальна, оскільки охоплює всього рік. Тому час від часу мені ставало відверто нудно :)
Друга частина книги мала б по ідеї читатися більш жваво, оскільки саме тут уже йшлося про безпосередню підготовку до битви й власне битву. Проте більше всього тут було про стратегічне планування і хитрощі політики. Дітям, навіть підліткам в такому доволі складно розібратися, скласти все в одну картину і зрозуміти, що до чого веде. Та й, відверто, це не зовсім те, що називається дитячою пригодницькою літературою) Дорослим же буде занадто даватися взнаки, що книга таки дитяча, хоча часто про це в тексті й забувається. А під кінець історія стала незрозуміло пафосною і навіть утопічною, з цілком зайвим, як на мене, пасторальним епілогом, де всі живуть щасливо, сім’ї воз’єднані, злодії покарані, а ось про тих, хто йшов на війну і міг загинути, чомусь забуто взагалі.
Останнім мінусом стало те, що книга, на жаль, не до кінця вичитана :( Місцями трапляються опечатки, а у героїв змінюються імена. Таких випадків до 10 на всю книгу, але все одно мені, як редактору, неприємно.
В последнее время все реже на улице встречаются люди с улыбкой на лице. Различные жизненные проблемы делают нашу жизнь менее радостной. Мы улыбаемся только, когда нам хорошо, и забываем, что улыбаться еще и полезно. Улыбка это залог хорошего самочувствия, а также позитивного к Вам отношения коллег, успехов на работе, поэтому улыбайтесь почаще.
Если у вас плохое настроение, заставьте себя улыбнуться. Принудительно задержав улыбку на пару минут на своем лице, Вы заметно улучшите свое настроение. Улыбнувшись, Вы заметите, как улучшилась Ваша жизнь, как намного легче стало решение проблем, а их количество уменьшилось.
Люди всегда тянутся к доброжелательным и открытым людям с улыбкой на лице. Наша улыбка необходима не только нам, но и окружающему миру. Когда Вы улыбаетесь, с Вами приятно находиться рядом, легко и комфортно вести деловые переговоры, обсуждать важные задачи бизнеса. Если Вы положительно настроены, то так же положительно будут решаться Ваши задачи. Улыбка исключает грубость и недоброжелательство. Она служит выражением вежливости и личной заинтересованности в человеке, который находится рядом с Вами. Когда мы приходим в незнакомое место по какому-то важному делу, каждый из нас обращается за к тому сотруднику, у которого будет доброжелательное и приветливое лицо, потому что мы хотим добиться положительного результата, а не встретить отказ и негативные эмоции.
Если Вы занимаете ответственную должность руководителя организации, Вам приходится ежедневно общаться с множеством людей и решать такое же множество проблем. Улыбаясь Вашим партнерам и подчиненным, проявляя свое дружелюбие и обаяние, Вы сможете расположить их к себе, что позволит Вам добиться намеченных целей и иметь у окружающих Вас людей успех. Для руководителя очень важно уметь открыто и искренне улыбаться окружающим его людям. Это непременно отразится на удачном ведении бизнеса, стремительном профессиональном росте, улучшении отношений в коллективе.
держи
Объяснение:
Рутківський — давно один з моїх улюблених дитячих письменників. Його історії легкі, цікаві, кумедні і захопливі. І хоч часто про історичне минуле, як "Сторожова застава", але я зовсім не можу сказати, що вони суто для хлопчиків. Завжди є баланс між історичними фактами і розважальною складовою. А ось із "Синіми Водами" вийшов прокол...
Перша третина, якщо не половина книги, читалася мені дуже повільно і зі скрипом. Можливо, так було через читання уривками, проте й далі не стало краще) Історія розпочинається дуже здалеку, розповідаючи величезну кількість дрібниць і подробиць і знайомлячи читача з багатьма персонажами, серед яких так і не вдається виділити головного, що для дитячої літератури не надто добре. Як на мене, це радше не історія битви під Синіми Водами, а історична хроніка подій, що призвели до неї, і як саме, дуже детальна, оскільки охоплює всього рік. Тому час від часу мені ставало відверто нудно :)
Друга частина книги мала б по ідеї читатися більш жваво, оскільки саме тут уже йшлося про безпосередню підготовку до битви й власне битву. Проте більше всього тут було про стратегічне планування і хитрощі політики. Дітям, навіть підліткам в такому доволі складно розібратися, скласти все в одну картину і зрозуміти, що до чого веде. Та й, відверто, це не зовсім те, що називається дитячою пригодницькою літературою) Дорослим же буде занадто даватися взнаки, що книга таки дитяча, хоча часто про це в тексті й забувається. А під кінець історія стала незрозуміло пафосною і навіть утопічною, з цілком зайвим, як на мене, пасторальним епілогом, де всі живуть щасливо, сім’ї воз’єднані, злодії покарані, а ось про тих, хто йшов на війну і міг загинути, чомусь забуто взагалі.
Останнім мінусом стало те, що книга, на жаль, не до кінця вичитана :( Місцями трапляються опечатки, а у героїв змінюються імена. Таких випадків до 10 на всю книгу, але все одно мені, як редактору, неприємно.