Проаналізуйте романс «Сконав з любові» («Померлий із любові»/«Muerto de amor») і дайте відповідь на такі запитання: 1. Яке місце романс займає у структурі збірки «Циганське романсеро» як цілісного твору? 2. Яку художню функцію виконують ключові образи романсу? 3. Як і які художні засоби автор, а слідом за ним і перекладач, використовує для розкриття ідеї?
"...Начинаются чины – перестает искренность..." "...Тогда не знали еще заражать людей столько, чтоб всякий считал себя за многих. Зато нонче многие не стоят одного..." "...имей сердце, имей душу, и будешь человек во всякое время. На все прочее мода: на умы мода, на знания мода, как на пряжки, на пуговицы..." "... [без души] просвещеннейшая умница – жалкая тварь. Невежда без души – зверь. "...чины нередко выпрашиваются, а истинное почтение необходимо заслуживается..." "...гораздо честнее быть без вины обойдену, нежели без заслуг " "Оставлять богатство детям? В голове нет. Умны будут – без него обойдутся; а глупому сыну не в богатство..." "...Видал я молодцов в золотых кафтанах, да с свинцовой головою... "...Наличные деньги – не наличные достоинства..." "...Золотой болван – все болван..." "не тот богат, который отсчитывает деньги, чтоб прятать их в сундук, а тот, который отсчитывает у себя лишнее, чтоб тому, у кого нет нужного..." "... Прямую цену уму дает благонравие. Без него умный человек – чудовище. Оно неизмеримо выше всей беглости ума. Это легко понять всякому, кто хорошенько подумает..." (Стародум) "...Умного человека легко извинить можно, если он какого-нибудь качества ума и не имеет. Честному человеку никак простить нельзя, ежели недостает в нем какого-нибудь качества сердца. Ему необходимо все иметь надобно. Достоинство сердца неразделимо. Честный человек должен быть совершенно честный человек...".В человеческом невежестве весьма утешительно считать все то за вздор, чего не знаешь..." Перед нами в чистом виде просветительские речи гуманиста - просветителя.Так во что верит Фонвизин ?В силу разума ,в здравый смысл ,в милосердие ,в порядочность ,честность ,ответственность и благоразумие .,в долг и честь человека! Этому у него научился А.С.Пушкин ,который впоследствии скажет: !"..В мой жестокий век восславил я свободу и милость к падшим призывал"
Духовна краса – вічна і незмінна. Як незмінна і краса людських стосунків, описаних в новелах О’Генрі.
Абсолютна більшість людей на світі народжується, щоб жити, працювати в якійсь області знань, продовжити рід – і піти за обрій.
Тільки ті, що залишають після себе значний слід у музиці, поезії, прозі, малюванні – тільки ті залишаються жити вічно серед людей.
Їх небагато, але і не мало. Їх імена звучать музикою в наших серцях. Вони відкривають нам нові горизонти, заставляють задуматися над минулим, сучасним і майбутнім, обдумати смисл буття на землі.
Інколи великий твір (прозовий або поетичний) залишає в душі нашій великий слід. Але є твори невеликі за змістом, які вражають, змушують думати, співпереживати з героями.
Серед авторів безсмертних новел особливе місце займають визначні майстри слова – Антон Чехов, Джек Лондон, Михайло Коцюбинський, Бред Гарт, Гі де Мопассан, Василь Стефаник, а також визначний американський письменник О’Генрі. Його новела «Останній листок» потрясла мене. Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви, яка розкриває тему відданої любові людини до людини.
Старий, некрасивий чоловік, художник – невдаха, Берман усе життя сподівався створити шедевр в мистецтві, якому не буде рівних у світі. Нажаль, тривалий час йому не вдавалось матеріалізувати свою мрію через відсутність особливої мит тлення душі, вчинку, що змусив суттєво переосмислити життєві цінності.
Свою повагу, дружню любов до молоденької дуже хворої дівчини Джонсі він виявив по – своєму. Дівчина, дивлячись за вікно на листя плюща, чекала, поки впаде з гілки останній листок: тоді вона помре. Але справжній митець змінив хід подій, він створив шедевр душею і серцем – магічний останній листок ціною в життя.
Подробнее - на -
Объяснение: