Йоанна Ягелло. Кава з кардамоном. – Л.: Урбіно, 2013. – 240 с.
Почавши читати нову книгу сучасної польської письменниці Йоанни Ягелло в чудовому українському перекладі фахівців львівського видавництва «Урбіно», я відчув дивний мікс цікавості та остраху, адже ніколи раніше не стикався із рецензуванням підліткової літератури.
Першою особливістю, що привернула мою увагу, стала своєрідна композиція роману, адже назвами розділів книги є місяці року, коли відбувалися певні події в житті 15-річної учениці гімназії Ліни. Дівчинка ніколи не відчувала підтримки та взаєморозуміння в сім’ї, оскільки мама завжди була зайнята важливою роботою, щоб забезпечити добробут Ліни та її молодшого брата Кая. Тепер мама мусить поїхати з Польщі надовго, і всі хатні турботи та догляд маленького брата важким тягарем лягають на тендітні плечі дівчинки. І хоч вітчим та бабусі доволі прихильно ставляться до Халіни, їй бракує уваги та тепла. Крім того, в Халіни постійно виникає відчуття, що дорослі мають певну родинну таємницю, яку прагнуть ретельно приховати і бояться її викриття.
У школі – суцільні контрольні і проблеми перед випускними іспитами, стосунки із найкращою подругою Наталею – безнадійно зіпсовано, а хлопець Андріан, якого Лінка досі вважала лише своїм другом, ставиться до неї якось інакше… Можливо це і є кохання, чи лише гра її бурхливої уяви?
Ліна у всьому почувається винною і, щоб відволіктися від суперечливих думок, вирішує поїхати в село до бабусі, адже так давно не провідувала її. Саме там дівчина випадково знаходить мамину фотографію, на якій добре видно вагітність її мами, а отже в Халіни десь є сестра чи брат, з яким дівчина так давно мріє поговорити, поділитися власними радощами і печалями, але чому дорослі стверджують, що дитина померла і що з нею сталося насправді?..
Героїня прагне дізнатися правду попри все, тому починає довгі пошуки – їде до краківського дитбудинку, але там їй відмовляються до посилаючись на таємницю всиновлення.
На тлі розповіді про проблеми і життя дівчинки-підлітка, авторка, ніби за читача стати безпосереднім учасником подій і замислитися над проблемами, що ніколи не втратять актуальності у сучасному світі: прірва відчуження і нерозуміння між батьками та дітьми, прагнення підлітків знайти себе у не вирі життєвих проблем та амурних переживань, проблема сімейних таємниць, які руйнують родинний затишок. Як знайти правильне рішення і вірний вихід із складних ситуацій – неодмінно підкаже прекрасна літературна новинка, що смакує приємно і легко, наче гаряча кава з кардамоном!
У тексті книги можна певні тенденції поняття «Нонконформізму», яке ввів у літературу англійський письменник Джером Девід Селінджер у своєму романі «Над прірвою у житі», адже, по суті, Лінка Йоанни Ягелло, як і Голден Коліфілд Селінджера бунтує і висловлює власний протест проти аморального і бездушного світу дорослих.
лейтенанты кузнецов и дроздовский были знакомы еще с тех времен, когда учились в одном военном институте. судьба свела их вместе под сталинградом, когда в составе одной из дивизий они были брошены на защиту города.
так случилось, что оба лейтенанта влюблены в одну девушку - санинструктора зою елагину, но зое нравится дроздовский. однажды во время боя группа дроздовского вытаскивала из-под обстрела языка и зою смертельно ранило.
параллельно в повести развивается еще одна сюжетная линия: 18-летний сын командующего армией генерала бессонова пропал без вести. генерал думает, что он погиб, но он находится в госпитале (окружение генерала узнало об этом из листовки, но сам генерал оставался в неведении).
перед армией бессонова стояла любыми средствами не допустить сдачу сталинграда. повесть заканчивается описанием боя, который переломил ход событий: на армии бессонова, понесшей колоссальные потери, пришли еще четыре танковые дивизии. бессонов узнает о героическом подвиге батареи, которой командовал кузнецов, отправляется туда и награждает орденами всех, кто остался в живых: самого кузнецова, дроздовского, уханова, рубина и нечаева.
**
главная мысль повести: юрий бондарев, сам прошедший через горнило войны, описывает подвиг солдат, отдавших свои жизни за наше мирное небо. все они разные - со своими недостатками и со своими достоинствами, но их, как и нас, объединяет одно качество - любовь к родине, имя которой - россия.
Йоанна Ягелло. Кава з кардамоном. – Л.: Урбіно, 2013. – 240 с.
Почавши читати нову книгу сучасної польської письменниці Йоанни Ягелло в чудовому українському перекладі фахівців львівського видавництва «Урбіно», я відчув дивний мікс цікавості та остраху, адже ніколи раніше не стикався із рецензуванням підліткової літератури.
Першою особливістю, що привернула мою увагу, стала своєрідна композиція роману, адже назвами розділів книги є місяці року, коли відбувалися певні події в житті 15-річної учениці гімназії Ліни. Дівчинка ніколи не відчувала підтримки та взаєморозуміння в сім’ї, оскільки мама завжди була зайнята важливою роботою, щоб забезпечити добробут Ліни та її молодшого брата Кая. Тепер мама мусить поїхати з Польщі надовго, і всі хатні турботи та догляд маленького брата важким тягарем лягають на тендітні плечі дівчинки. І хоч вітчим та бабусі доволі прихильно ставляться до Халіни, їй бракує уваги та тепла. Крім того, в Халіни постійно виникає відчуття, що дорослі мають певну родинну таємницю, яку прагнуть ретельно приховати і бояться її викриття.
У школі – суцільні контрольні і проблеми перед випускними іспитами, стосунки із найкращою подругою Наталею – безнадійно зіпсовано, а хлопець Андріан, якого Лінка досі вважала лише своїм другом, ставиться до неї якось інакше… Можливо це і є кохання, чи лише гра її бурхливої уяви?
Ліна у всьому почувається винною і, щоб відволіктися від суперечливих думок, вирішує поїхати в село до бабусі, адже так давно не провідувала її. Саме там дівчина випадково знаходить мамину фотографію, на якій добре видно вагітність її мами, а отже в Халіни десь є сестра чи брат, з яким дівчина так давно мріє поговорити, поділитися власними радощами і печалями, але чому дорослі стверджують, що дитина померла і що з нею сталося насправді?..
Героїня прагне дізнатися правду попри все, тому починає довгі пошуки – їде до краківського дитбудинку, але там їй відмовляються до посилаючись на таємницю всиновлення.
На тлі розповіді про проблеми і життя дівчинки-підлітка, авторка, ніби за читача стати безпосереднім учасником подій і замислитися над проблемами, що ніколи не втратять актуальності у сучасному світі: прірва відчуження і нерозуміння між батьками та дітьми, прагнення підлітків знайти себе у не вирі життєвих проблем та амурних переживань, проблема сімейних таємниць, які руйнують родинний затишок. Як знайти правильне рішення і вірний вихід із складних ситуацій – неодмінно підкаже прекрасна літературна новинка, що смакує приємно і легко, наче гаряча кава з кардамоном!
У тексті книги можна певні тенденції поняття «Нонконформізму», яке ввів у літературу англійський письменник Джером Девід Селінджер у своєму романі «Над прірвою у житі», адже, по суті, Лінка Йоанни Ягелло, як і Голден Коліфілд Селінджера бунтує і висловлює власний протест проти аморального і бездушного світу дорослих.
ответ:
лейтенанты кузнецов и дроздовский были знакомы еще с тех времен, когда учились в одном военном институте. судьба свела их вместе под сталинградом, когда в составе одной из дивизий они были брошены на защиту города.
так случилось, что оба лейтенанта влюблены в одну девушку - санинструктора зою елагину, но зое нравится дроздовский. однажды во время боя группа дроздовского вытаскивала из-под обстрела языка и зою смертельно ранило.
параллельно в повести развивается еще одна сюжетная линия: 18-летний сын командующего армией генерала бессонова пропал без вести. генерал думает, что он погиб, но он находится в госпитале (окружение генерала узнало об этом из листовки, но сам генерал оставался в неведении).
перед армией бессонова стояла любыми средствами не допустить сдачу сталинграда. повесть заканчивается описанием боя, который переломил ход событий: на армии бессонова, понесшей колоссальные потери, пришли еще четыре танковые дивизии. бессонов узнает о героическом подвиге батареи, которой командовал кузнецов, отправляется туда и награждает орденами всех, кто остался в живых: самого кузнецова, дроздовского, уханова, рубина и нечаева.
**
главная мысль повести: юрий бондарев, сам прошедший через горнило войны, описывает подвиг солдат, отдавших свои жизни за наше мирное небо. все они разные - со своими недостатками и со своими достоинствами, но их, как и нас, объединяет одно качество - любовь к родине, имя которой - россия.
как-то такобъяснение: