Проба пера Напиши письмо от имени Ильи Муромца мужичкам чер-
ниговским, в котором он объясняет причину своего отказа от
чина воеводы.
Пиши письмо по шаблону:
Дата.
Обращение + приветствие.
Текст письма.
Завершающая фраза - прощание.
Имя автора письма.
Знак Р.S. ставится после подписи автора письма, а рядом
с ним добавляется небольшое сообщение, по забывчивости не
написанное в письме.
У своєму творі «Міщанин у дворянстві» французький комедіограф Мольєр підняв актуальну на той час проблему – спробу заможних буржуа зайняти місце зубожілій аристократії. За свої гроші деякі панове могли купити дворянський титул, але змінити свою сутність вони не могли. Так і у випадку з головним героєм комедії – паном Журденом. Його батько був купцем, але він вважає за краще це приховувати. Сам він грубий, неотесаний і неосвічений, але сподівається наблизитися до світського суспільства, надівши маску дворянина. Для цього він наймає цілу армію працівників. Над ним працюють кравці, перукарі, вчителі, музиканти, щоб зробити зі звичайного міщанина «породистого» аристократа, але результати залишають бажати кращого.
Одержимість Журдена приносить багато клопоту і неприємностей його домочадцям: розсудливої пані Журден, дочки Люсіль. Однак працівники тільки й раді виманювати гроші у простодушного буржуа, який готовий заплатити за те, що похвалять його халат або назвуть його «Ваша світлість». Добротою Журдена користується не тільки прислужуючий персонал, а й самі аристократи. Так, наприклад, він заводить дружбу з графом Дорантом, який часто займає у нього гроші і не повертає. Його борг все зростає, а Журден лише радіє, що у нього в друзях справжні дворяни. Невгамовно щедро він поводиться і по відношенню до вдови маркізи Дорімени. Він обсипає її подарунками і увагою, в той час як хитрий Дорант приписує всі ці розтрати собі. В кінці комедії саме йому віддає перевагу Доримена.
У своїй гонитві за титулом, Журден мало не завадив щастю власної дочки. Коли коханий Люсіль прийшов до нього просити її руки, він відразу ж йому відмовив, так як молода людина не була дворянських кровей. Пані Журден намагалася напоумити чоловіка, нагадуючи, що вони і самі з міщанського стану, але він і чути про це не хотів. Однак у цій комедії щасливий кінець. За до свого вірного слуги Ковьеля, Клеонт все ж домігся руки Люсіль. Не останню роль в цьому зіграло саме марнославство Журдена. Ковьель розповів йому, що він є колишнім другом його покійного батька, який, за його словами, був справжнім дворянином. Після цього Журдену можна було розповідати, що завгодно і він всьому охоче вірив. Так він повірив і у те, що переодягнений Клеонт син турецького султана. За таку людину він без сумнівів віддав свою дочку. Розв’язкою комедії стали два весілля.
У сатиричній комедії Мольєра переглядають і риси класичної італійської комедії дель арте. Недарма герої носять маски, що не збігаються з їх сутністю. Журден хоче здаватися дворянином, хоча не є таким ні за походженням, ні за вихованням. Ковьель постає перед ним турецько-поданим, Клеонт – сином турецького султана. Дорант бреше Дорімені, що він багатий як буржуа. Та й сама Доримена не така ідеальна, як може здатися на перший погляд. Всякий раз, приймаючи дорогі подарунки, вона з манірністю картає Доранта в розтратах. Разом з тим, в цьому творі є і відступ від класичної комедії. У ньому мова наближена до народної, а також проглядає додаткова лінія любові послуг.
Тема предопределила цели работы:
1. провести анализ текстов художественных произведений
2. сопоставить и приёмы изображения главного героя
3. выделить отличительные черты кавказского пленника в каждом из рассмотренных произведений.
Все события, случившиеся с героями произведений, выбранных нами для исследования, происходят на Кавказе. Это не трудно определить по названиям рассказов. Кавказ привлекает авторов своей экзотичностью, красотой. Непростыми были отношения России с Кавказом на протяжении XIX – XX веков. Лев Толстой сам служил на Кавказе, материалом для рассказа послужили события из жизни писателя и истории, услышанные им на службе. Пушкин также был на Кавказе, там он и начал свою поэму вдохновлённый красотой Кавказа и рассказами горцев. Маканин пишет о реальных событиях 90-х в Чечне. Рассказ Маканина – полемика с традициями классической литературы, это проявилось в названии произведения.
В истории русской литературы есть такие факты, когда писатели разных эпох, направлений, эстетических позиций обращаются к одним и тем же названиям своих произведений, например: «Кавказский пленник» А. Пушкина и «Кавказский пленник» Л. Толстого, «Кавказский пленный» В. Маканина.
В XIX веке Кавказ был эмблематическим пространством свободы, ничем не ограниченного духовного движения в противовес скованному условностями миру «цивилизации» . Мы заметили, что в прозе Толстого Кавказ стал обрастать деталями быта, подробностями взаимоотношений, мелочами повседневности. Неизменной составляющей Кавказской темы является горный пейзаж: «Пред ним пустынные равнины лежат зелёной пеленой; Там холмов тянутся грядой однообразные вершины.. . » - писал Пушкин
«Кавказский пленник» романтическая поэма Пушкина, написанная во время южной ссылки. Автор поставил перед собой цель воспроизвести характер молодого человека своего времени, неудовлетворенного действительностью и охваченного жаждой свободы. В романтической поэме эпическая линия (Кавказ, экзотическая жизнь горцев, приход русских завоевателей) переплетается с лирической (любовь пленного русского и черкешенки) . Впервые Пушкин изображает романтического героя-современника. Автор не указывает ни имени героя, ни его но немного о герое мы можем узнать по намёкам и недосказаниям. Герой поэмы жестоко разочарован. Он отправился на Кавказ — край сильных и свободолюбивых людей — обрести такую желанную и необходимую ему свободу духа, а попал в плен.