Прочитайте эпизод из рассказа В. Тендрякова «Хлеб для собаки». Озаглавьте его. Составьте сложный план отрывка. Определите отношение автора к главным и второстепенным героям. Докажите своё мнение цитатами из текста.(текст)Мать давала мне в школу завтрак: два ломтя черного хлеба, густо намазанных клюквенным повидлом. И вот настал день, когда на шумной перемене я вынул свой хлеб и всей кожей ощутил установившуюся вокруг меня тишину. Я растерялся, не посмел тогда предложить ребятам. Однако на следующий день я взял уже не два ломтя, а четыре...На большой перемене я достал их и, боясь неприятной тишины, которую так трудно нарушить, слишком поспешно и неловко выкрикнул:- Кто хочет?!- Мне шматочек, - отозвался Пашка Быков, парень с нашей улицы.- И мне!.. И мне!.. Мне тоже!..Со всех сторон тянулись руки, блестели глаза.- Всем не хватит! - Пашка старался оттолкнуть напиравших, но никто не отступал.- Мне! Мне! Корочку!..Я отламывал всем по кусочку.Наверное, от нетерпения, без злого умысла, кто-то подтолкнул мою руку, хлеб упал, задние, желая увидеть, что же случилось с хлебом, наперли на передних, и несколько ног по кускам, раздавило их.- Пахорукий! - выругал меня Пашка.И отошел. За ним все поползли в разные стороны.На окрашенном повидлом полу лежал растерзанный хлеб. Было такое ощущение, что мы все вгорячах нечаянно убили какое-то животное.Учительница Ольга Станиславна вошла в класс. По тому, как она отвела глаза, как с не сразу, а с еле приметной запинкой, я понял - она голодна тоже.- Это кто ж такой сытый?И все те, кого я хотел угостить хлебом, охотно, торжественно со злорадством объявили:- Володька Тенков сытый! Он это!..Я жил в пролетарской стране и хорошо знал, как стыдно быть у нас сытым. Но, к сожалению, я действительно был сыт, мой отец, ответственный служащий, получал ответственный паек. Мать даже пекла белые пироги с капустой и рубленым яйцом!Ольга Станиславна начала урок.- В раз мы проходили правописание... - И замолчала. - В раз мы... - Она старалась не глядеть на раздавленный хлеб. - Володя Тенков, встань, подбери за собой!Я покорно встал, не пререкаясь, подобрал хлеб, стер вырванным из тетради листком клюквенное повидло с пола. Весь класс молчал, весь класс дышал над моей головой.После этого я наотрез отказался брать в школу завтраки.(текст)
Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.
Ромео!
Из двадцать первого века пишет тебе твой почти что ровесник. Наверное, возраст, единственная наша общая черта. Я - обычный школьник, ты, молодой дворянин, учился дома, успел жениться, убить несколько сверстников и умереть. Наверное, в этом была главная причина твоих неудач. Сейчас люди взрослеют не так быстро. Но у нас есть время узнать много важного. Например, то, что в мире ничего не делится на черное и белое. Что каждое действие имеет свое последствие. Что каждая жизнь ценна.
Много что ты понял и сам. То, что ты сумел увидеть в Капулетти людей - большая заслуга. В будущем ненависть и месть не в чести. Но, Ромео! Ну зачем же ты, Ромео! Меня поражают твои поступки. Они безответственны, они преступно небрежны! Ты женился (на несовершеннолетней девушке!), не желая того, убил Тибальда. Скажешь, у тебя не было выхода? Ведь Джульетту выдали бы замуж, а от руки врага умер твой друг.
Увы, решая каждую проблему, ты делал только хуже.
Эпичный провал с побегом не был твоей виной - тебя ведь не предупредили. Но, Ромео, как же ты мог так беспечно отнестись к своей жизни? Возможно, во мне говорит эгоизм современного человека. Или здравый смысл. Но само убийство никогда ничего не решало, даже в вопросах любви. А твое так и вовсе все испортило.
Ты хороший парень, Ромео, и я уважаю силу твоей любви, твой (хоть и зачаточный) гуманизм. Но больше думай. Думай!