произведение,, мы приговариваем тебя к смерти " 1)что вы можете сказать о Морозе ? 2)почему он не видел , другого выхода кроме самоубийства? 3)что бы вы посоветовали человеку оказавшемуся в подобной ситуации?
Відповідь:Після закінчення університету Джонатан поїхав до матері, яка на той час мешкала у Лестері (Англія), пробувши там декілька місяців, влаштувався секретарем до сера Уільяма Темпла, батько якого був великим другом їхньої родини. Джонатан пробув у нього близько 2-х років.
Повернутися до Ірландії змусили лікарі, занепокоєні станом здоров'я Свіфта. Однак погіршення здоров'я не припинилося, і Джонатан знову повертається до Англії, до маєтку Уільяма Темпла.
Стан матеріального забезпечення Свіфта бажав бути кращим. Це змушувало майбутнього письменника шукати засобів для існування. Одним із них був сан священика. Однак ця професія не приваблювала Джонатана. Тоді Уїльям Темпл запропонував Свіфтові посаду секретаря і відповідне жалування. Не хвилюючись про те, що все в його житті визначається суто корисливими інтересами, Свіфт спокійно
Джонатана Свіфта
приймає священицький сан. Він придбав пребенду на півночі Ірландії, але втомившись від виконання своїх обов'язків за декілька місяців, повернувся до Англії і жив у маєтку Уільяма Темпла до смерті останнього. Окрім певної суми грошей, Темпл заповів йому турбуватися про видання свого посмертного зібрання творів і отримувати прибутки цих публікацій.
У маєтку сера Уільяма Темпла розпочинається літературна діяльність Джонатана Свіфта. Працюючи секретарем. Джонатан мав можливість користуватися величезною бібліотекою.
Читав майбутній письменник по 10—12 годин щодня.
Незважаючи на те, що ставився до своєї професії священика досить серйозно, його можна було, як і раніше, звинуватити у поверховому ставленні до ученого богослов'я. Він вважав своїм першочерговим завданням наблизитися до духовного життя свого віку і розібратися у ньому. Тому найбільше уваги він приділяє творчості античних авторів.
Його перші літературні праці — це памфлети, написані як відгук на важливі, актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Перебуваючи на службі у сера Уільяма Темпла, Свіфт написав свій перший сатиричний памфлет "Битва книжок" (1697).
Після смерті Темпла у 1699 році вимушений був шукати нове місце роботи. У 1701 році він отримав ступінь доктора богослов'я і місце вікарія у Ларакорі, Ірландія.
Пояснення: Ето скопирувано с интернета и малинькая часть если нет то напиши в коментарях мені добре ?
Сказка , написанная Юрием Яковлевым, называется "Сыны Пешеходова", это грустный рассказ о старике, который очень стар и одинок. Взрослые угощают его папиросами и подшучивают над ним.
Судя по его рассказу, у него было два сына, Семен и Василий, которые погибли на войне. Старик и сам воевал, дошел до Берлина, но он вернулся, а сыновья нет. И теперь старик живёт воспоминаниями о войне , о сыновьях. Ясно, что в силу старости, а может и переживаний о смерти сыновей, он очень необычно все представляет.
Белозерские дети частенько с ним беседуют, слушают его рассказы , что в каждом сражении, по мнению старика, принимали участие его сыновья.
И каждый раз старик расказывает про то, что сыновья лёгкие на ногу, они быстрее дошли до Берлина, пешком, ведь они Пешеходовы, но они погибли, а он нет.
Дети снисходительны, они понимают, что старик обобщает всех солдат, все солдаты стали его сыновьями. Старик любит беседовать с детьми, именно их интересами к войне, к событиям и участникам, он и жив, он расцветает, когда ему начинают задавать вопросы.
Он жалеет лошадей на войне, ведь солдат может спрятаться , а лошадь нет и "в нее летит все железо", то есть и снаряды, и пули.
Почему в его рассказах сыновья Пешеходов принимали участие во всех сражениях, можно понять по его фразе:
Все те солдаты стали ему своими, сыновьями.
И дети, когда пишут сочинения о войне, частенько упоминают сыновей Пешеходовых, как участников тех или иных событий войны.
Образ сыновей Пешеходовых, Семена и Василия, это образ всех тех, кто воевал и погиб.
Учителя понимают, что скорее всего дети опять слушали рассказы старика в чьей-то гимнастёрке, совсем белого и выцветщего, но они ценят то, что дети интересуются теми событиями и гордятся своими земляками , в том числе и Пешеходовыми.
Старика нельзя назвать сумасшедшим, просто он умом остался в том времени, где шла война, где воевали его сыновья, но он четко помнит, что они погибли.
Очень грустно и жалко старого солдата в чьей-то гимнастёрке, у которого нет ничего своего, да ему это и не нужно,он живёт общением с детьми, воспоминаниями о своих сыновьях Пешеходовых, Семене и Василие.
Відповідь:Після закінчення університету Джонатан поїхав до матері, яка на той час мешкала у Лестері (Англія), пробувши там декілька місяців, влаштувався секретарем до сера Уільяма Темпла, батько якого був великим другом їхньої родини. Джонатан пробув у нього близько 2-х років.
Повернутися до Ірландії змусили лікарі, занепокоєні станом здоров'я Свіфта. Однак погіршення здоров'я не припинилося, і Джонатан знову повертається до Англії, до маєтку Уільяма Темпла.
Стан матеріального забезпечення Свіфта бажав бути кращим. Це змушувало майбутнього письменника шукати засобів для існування. Одним із них був сан священика. Однак ця професія не приваблювала Джонатана. Тоді Уїльям Темпл запропонував Свіфтові посаду секретаря і відповідне жалування. Не хвилюючись про те, що все в його житті визначається суто корисливими інтересами, Свіфт спокійно
Джонатана Свіфта
приймає священицький сан. Він придбав пребенду на півночі Ірландії, але втомившись від виконання своїх обов'язків за декілька місяців, повернувся до Англії і жив у маєтку Уільяма Темпла до смерті останнього. Окрім певної суми грошей, Темпл заповів йому турбуватися про видання свого посмертного зібрання творів і отримувати прибутки цих публікацій.
У маєтку сера Уільяма Темпла розпочинається літературна діяльність Джонатана Свіфта. Працюючи секретарем. Джонатан мав можливість користуватися величезною бібліотекою.
Читав майбутній письменник по 10—12 годин щодня.
Незважаючи на те, що ставився до своєї професії священика досить серйозно, його можна було, як і раніше, звинуватити у поверховому ставленні до ученого богослов'я. Він вважав своїм першочерговим завданням наблизитися до духовного життя свого віку і розібратися у ньому. Тому найбільше уваги він приділяє творчості античних авторів.
Його перші літературні праці — це памфлети, написані як відгук на важливі, актуальні питання суспільно-політичного й літературного життя в Англії. Памфлет — невеликий за обсягом літературний твір публіцистичного характеру на злободенну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку.
Перебуваючи на службі у сера Уільяма Темпла, Свіфт написав свій перший сатиричний памфлет "Битва книжок" (1697).
Після смерті Темпла у 1699 році вимушений був шукати нове місце роботи. У 1701 році він отримав ступінь доктора богослов'я і місце вікарія у Ларакорі, Ірландія.
Пояснення: Ето скопирувано с интернета и малинькая часть если нет то напиши в коментарях мені добре ?
Сказка , написанная Юрием Яковлевым, называется "Сыны Пешеходова", это грустный рассказ о старике, который очень стар и одинок. Взрослые угощают его папиросами и подшучивают над ним.
Судя по его рассказу, у него было два сына, Семен и Василий, которые погибли на войне. Старик и сам воевал, дошел до Берлина, но он вернулся, а сыновья нет. И теперь старик живёт воспоминаниями о войне , о сыновьях. Ясно, что в силу старости, а может и переживаний о смерти сыновей, он очень необычно все представляет.
Белозерские дети частенько с ним беседуют, слушают его рассказы , что в каждом сражении, по мнению старика, принимали участие его сыновья.
И каждый раз старик расказывает про то, что сыновья лёгкие на ногу, они быстрее дошли до Берлина, пешком, ведь они Пешеходовы, но они погибли, а он нет.
Дети снисходительны, они понимают, что старик обобщает всех солдат, все солдаты стали его сыновьями. Старик любит беседовать с детьми, именно их интересами к войне, к событиям и участникам, он и жив, он расцветает, когда ему начинают задавать вопросы.
Он жалеет лошадей на войне, ведь солдат может спрятаться , а лошадь нет и "в нее летит все железо", то есть и снаряды, и пули.
Почему в его рассказах сыновья Пешеходов принимали участие во всех сражениях, можно понять по его фразе:
Все те солдаты стали ему своими, сыновьями.
И дети, когда пишут сочинения о войне, частенько упоминают сыновей Пешеходовых, как участников тех или иных событий войны.
Образ сыновей Пешеходовых, Семена и Василия, это образ всех тех, кто воевал и погиб.
Учителя понимают, что скорее всего дети опять слушали рассказы старика в чьей-то гимнастёрке, совсем белого и выцветщего, но они ценят то, что дети интересуются теми событиями и гордятся своими земляками , в том числе и Пешеходовыми.
Старика нельзя назвать сумасшедшим, просто он умом остался в том времени, где шла война, где воевали его сыновья, но он четко помнит, что они погибли.
Очень грустно и жалко старого солдата в чьей-то гимнастёрке, у которого нет ничего своего, да ему это и не нужно,он живёт общением с детьми, воспоминаниями о своих сыновьях Пешеходовых, Семене и Василие.