Автор эту повесть посвятил памяти своей матери и здесь он пишет о том, как ему с мамой жилось на Урале, куда их эвакуировали из Москвы во время ВОВ. Отец был на фронте и они не только не виделись два с половиной года, а вообще не имели о нем вестей. Однако однажды пришло письмо, в котором сообщалось, что отец пропал безвести, но маме сын (ему тогда было 11 лет) его не показал и вместе с другом Олегом написал другое письмо, будто отец попал в партизанский отряд, откуда письма не могут дойти до адресата. Затем пришло письмо от сослуживца отца с известием, что отец погиб, сын и этого письма не показал маме. Но кончается повесть тем, что в конце-концов пришло письмо от самого отца с подробным рассказом о его жизни на фронте. Оказывается, он был ранен, попал в плен, бежал, лежал в госпитале, а потом снова вернулся на фронт.
Провідний мотив: Патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.
Тема “Мені однаково”: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
Ідея “Мені однаково”: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
Епітети – люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну), метафора – злії люди Україну присплять,
оксиморон – Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі
ответ:Рік написання: 1847
Літературний рід: Лірика.
Жанр “Мені однаково”: Ліричний вірш (медитація).
Вид лірики: Громадянська (медитативна).
Провідний мотив: Патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.
Тема “Мені однаково”: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
Ідея “Мені однаково”: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
Епітети – люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну), метафора – злії люди Україну присплять,
оксиморон – Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі
Объяснение: