Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку.
“Альпійська балада” образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.
На примере жизни отдельно взятой семьи из вымышленного города Калинова в пьесе «Гроза» Островского показана вся суть устаревшего патриархального устроя России XIX века. Катерина — главная героиня произведения. Она противопоставлена всем остальным действующим лицам трагедии, даже от Кулигина, который также выделяется среди жителей Калинова, Катю отличает сила протеста. Описание Катерины из «Грозы», характеристики других персонажей, описание жизни города — всё это складывается в обличающую трагическую картину, переданную фотографически точно. Характеристика Катерины из пьесы «Гроза» Островского не ограничивается лишь авторским комментарием в перечне действующих лиц. Драматург не даёт оценки поступкам героини, снимая с себя обязанности всезнающего автора. Благодаря такой позиции каждый воспринимающий субъект, будь то читатель или зритель, сам может дать оценку героини исходя из своих моральных убеждений.
Катя была выдана замуж за Тихона Кабанова, сына купчихи. Именно выдана, ведь тогда, согласно домострою, брак был скорее волеизъявлением родителей, чем решением молодых людей. Муж Кати представляет собой жалкое зрелище. Безответственность и инфантильность ребёнка, граничащие с идиотией, привели к тому, что Тихон не ни на что, кроме пьянства. В Марфе Кабановой в полной мере воплотились идеи самодурства и ханжества, присущие всему «тёмному царству».
Джулія Новеллі – італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку.
“Альпійська балада” образ Івана В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. В полку він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний. Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині. Не можна допустити, щоб тебе взяли живим в полон. Недарма письменник загострює увагу на цій проблемі. “Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”. Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.
Характеристика Катерины из пьесы «Гроза»
На примере жизни отдельно взятой семьи из вымышленного города Калинова в пьесе «Гроза» Островского показана вся суть устаревшего патриархального устроя России XIX века. Катерина — главная героиня произведения. Она противопоставлена всем остальным действующим лицам трагедии, даже от Кулигина, который также выделяется среди жителей Калинова, Катю отличает сила протеста. Описание Катерины из «Грозы», характеристики других персонажей, описание жизни города — всё это складывается в обличающую трагическую картину, переданную фотографически точно. Характеристика Катерины из пьесы «Гроза» Островского не ограничивается лишь авторским комментарием в перечне действующих лиц. Драматург не даёт оценки поступкам героини, снимая с себя обязанности всезнающего автора. Благодаря такой позиции каждый воспринимающий субъект, будь то читатель или зритель, сам может дать оценку героини исходя из своих моральных убеждений.
Катя была выдана замуж за Тихона Кабанова, сына купчихи. Именно выдана, ведь тогда, согласно домострою, брак был скорее волеизъявлением родителей, чем решением молодых людей. Муж Кати представляет собой жалкое зрелище. Безответственность и инфантильность ребёнка, граничащие с идиотией, привели к тому, что Тихон не ни на что, кроме пьянства. В Марфе Кабановой в полной мере воплотились идеи самодурства и ханжества, присущие всему «тёмному царству».
Подробнее: https://obrazovaka.ru/sochinenie/groza/harakteristika-kateriny-iz-pesy.html
Объяснение: