ответ:Пародія на лицарські романи XVI століття побачила світ на початку XVII століття. Саме в цей час відомий іспанський письменник епохи Відродження Мігель Сервантес написав свій роман "Дон Кіхот". Метою твору, за словами автора, було знецінення лицарських романів, які монополізували книжковий ринок XVI століття.
Замисливши написати пародію на лицарський роман, Сервантес постійно вводить у свій твір ситуації з лицарських романів, нещадно їх спотворюючи. Лицарський роман під пером письменника втрачає свою романтичну "впевненість". Усе найкраще, що було в такому романі, втрачає свою привабливість.
Видатний лицар чарівної вроди завжди був окрасою лицарського роману. Герой Сервантеса зовсім не схожий на цей образ. Це не юнак, а людина середнього віку, непривабливої зовнішності. Лицарські романи так вплинули на свідомість героя, що Алонсо Кехано назвав себе Дон Кіхотом з Ламанчі та подався шукати подвигів. Він натяг на себе іржаву зброю, сів на стару шкапу, обрав собі даму серця та пустився у мандри. Дамою серця Дон Кіхота стала сільська дівчина, яку він називав Дульцінеєю Тобоською. Незабаром у нашого лицаря з'являється зброєносець Санчо Панса, який також мало скидався на зброєносців лицарських романів. Мирний землероб Санчо Панса ніколи не був відважною та мовчазною людиною, якою зображувався завжди зброєносець у лицарських романах. Проте він дає розумні поради Дон Кіхоту. Наприклад, коли вони опинилися серед скель і Дон Кіхот вирішив розірвати на собі одяг та битися головою об каміння, Санчо Панса радить йому не вбитися з першого разу. Це зауваження відразу ж викриває усю химерність лицарських романів. Традиційні ситуації, звеличені у них, стають комічними дурницями у романі Сервантеса. Бій Дон Кіхота з вітряками або з баранами спотворює "великі подвиги" лицарів середньовіччя.
Кумедність та божевілля Дон Кіхота дивним образом поєднуються з його мудрістю. На думку Санчо Панси, у красномовстві та мудрості Дон Кіхот не поступався відомим церковним проповідникам. Але Дон Кіхот мріє не про небесне, а про земне щастя для всього людства, і завжди готовий дати пораду та до тому, хто їх потребує. Дон Кіхот закликає Санчо Пансу судити про все, не керуючись "законом особистого свавілля". "Нехай сльози бідняка викликають у тебе більше співчуття, ніж нарікання багатія", — каже Дон Кіхот.
Проте, наділяючи свого героя привабливими рисами, зображуючи його борцем за справедливість, Сервантес у той же час постійно ставить його у кумедні ситуації. Метою автора було показати, що навіть такій доброзичливій людині, як Дон Кіхот, не під силу змінити щось у цьому світі, де панує егоїзм та влада грошей. Хоча Дон Кіхот позитивно впливав на Санчо Пансу, проте щодо всього людства йому не вдалося відновити золотий вік лицарства.
Роман завершується поверненням до героя здорового глузду. Перед смертю Дон Кіхот відмовляється від лицарських романів та усіх своїх химерних ідей. Іронізуючи над безглуздими витівками свого героя, Сервантес у той же час захоплюється моральною красою, що так рідко зустрічалась у часи корисливості, егоїзму та бездуховності.
у него неправильные черты лица, но умный и прямой взгляд серых глаз и звучащая в голосе сила, компенсируют неказистую внешность мальчика. ему лет 14, среди товарищей пользуется авторитетом. со знанием дела говорит о природных явлениях, не верит в приметы, реалист. смелый и решительный. родом из бедной крестьянской семьи, одет в заплатанную одежду. в конце рассказа автор сообщает, что павлуша разбился насмерть, упав с лошади.
федя
старше всех в компании, мальчик из обеспеченной семьи, хорошо и богато одет. поездка в ночное для него не способ заработать, а просто развлечение. красивый, белокурый мальчик, ощущая свое превосходство над остальными детьми, ведет себя покровительственно. в основном, слушает мальчиков. добрый и ласковый, интересуется о здоровье младшей сестренки вани, просит передать ей, чтобы приходила в гости. зная о бедности ваниной семьи, обещает гостинцы.
ильюша
на вид лет двенадцати, его неприметная внешность выражает чувство постоянной . чистенько и опрятно одет, трудится на бумажной фабрике вместе со своим старшим братом. ответственный, чувствуется, что знает цену деньгам. не хвастаясь, но с гордостью говорит о своей принадлежности к рабочему классу. суеверный мальчишка, знает множество народных примет, в которые искренне верит, и поэтому немножко трусоват.
костя
маленький и тщедушный мальчишка лет десяти, болезненного вида. из крайне бедной семьи, плохо одет. веснушчатое, заостренное лицо напоминает белочку. привлекает внимание печальный и задумчивый взгляд больших и блестящих черных глаз. немного трусливый, но все равно любит ходить в ночное, и слушать страшные побасенки. добрый и жалостливый мальчик.
ваня
самый неприметный мальчик из всей компании, маленький, лет семи. все время лежит под рогожкой, произносит всего несколько слов, из которых понятно, что это добрый и отзывчивый мальчик, которому присущи романтические наклонности. с любовью и нежностью относится к младшей сестренке, отказывается от обещанных гостинцев в ее пользу. у него кудрявые русые волосы, и детское личико с , добрыми глазами, когда говорит, немного картавит
ответ:Пародія на лицарські романи XVI століття побачила світ на початку XVII століття. Саме в цей час відомий іспанський письменник епохи Відродження Мігель Сервантес написав свій роман "Дон Кіхот". Метою твору, за словами автора, було знецінення лицарських романів, які монополізували книжковий ринок XVI століття.
Замисливши написати пародію на лицарський роман, Сервантес постійно вводить у свій твір ситуації з лицарських романів, нещадно їх спотворюючи. Лицарський роман під пером письменника втрачає свою романтичну "впевненість". Усе найкраще, що було в такому романі, втрачає свою привабливість.
Видатний лицар чарівної вроди завжди був окрасою лицарського роману. Герой Сервантеса зовсім не схожий на цей образ. Це не юнак, а людина середнього віку, непривабливої зовнішності. Лицарські романи так вплинули на свідомість героя, що Алонсо Кехано назвав себе Дон Кіхотом з Ламанчі та подався шукати подвигів. Він натяг на себе іржаву зброю, сів на стару шкапу, обрав собі даму серця та пустився у мандри. Дамою серця Дон Кіхота стала сільська дівчина, яку він називав Дульцінеєю Тобоською. Незабаром у нашого лицаря з'являється зброєносець Санчо Панса, який також мало скидався на зброєносців лицарських романів. Мирний землероб Санчо Панса ніколи не був відважною та мовчазною людиною, якою зображувався завжди зброєносець у лицарських романах. Проте він дає розумні поради Дон Кіхоту. Наприклад, коли вони опинилися серед скель і Дон Кіхот вирішив розірвати на собі одяг та битися головою об каміння, Санчо Панса радить йому не вбитися з першого разу. Це зауваження відразу ж викриває усю химерність лицарських романів. Традиційні ситуації, звеличені у них, стають комічними дурницями у романі Сервантеса. Бій Дон Кіхота з вітряками або з баранами спотворює "великі подвиги" лицарів середньовіччя.
Кумедність та божевілля Дон Кіхота дивним образом поєднуються з його мудрістю. На думку Санчо Панси, у красномовстві та мудрості Дон Кіхот не поступався відомим церковним проповідникам. Але Дон Кіхот мріє не про небесне, а про земне щастя для всього людства, і завжди готовий дати пораду та до тому, хто їх потребує. Дон Кіхот закликає Санчо Пансу судити про все, не керуючись "законом особистого свавілля". "Нехай сльози бідняка викликають у тебе більше співчуття, ніж нарікання багатія", — каже Дон Кіхот.
Проте, наділяючи свого героя привабливими рисами, зображуючи його борцем за справедливість, Сервантес у той же час постійно ставить його у кумедні ситуації. Метою автора було показати, що навіть такій доброзичливій людині, як Дон Кіхот, не під силу змінити щось у цьому світі, де панує егоїзм та влада грошей. Хоча Дон Кіхот позитивно впливав на Санчо Пансу, проте щодо всього людства йому не вдалося відновити золотий вік лицарства.
Роман завершується поверненням до героя здорового глузду. Перед смертю Дон Кіхот відмовляється від лицарських романів та усіх своїх химерних ідей. Іронізуючи над безглуздими витівками свого героя, Сервантес у той же час захоплюється моральною красою, що так рідко зустрічалась у часи корисливості, егоїзму та бездуховності.
Объяснение:
павлуша
у него неправильные черты лица, но умный и прямой взгляд серых глаз и звучащая в голосе сила, компенсируют неказистую внешность мальчика. ему лет 14, среди товарищей пользуется авторитетом. со знанием дела говорит о природных явлениях, не верит в приметы, реалист. смелый и решительный. родом из бедной крестьянской семьи, одет в заплатанную одежду. в конце рассказа автор сообщает, что павлуша разбился насмерть, упав с лошади.
федя
старше всех в компании, мальчик из обеспеченной семьи, хорошо и богато одет. поездка в ночное для него не способ заработать, а просто развлечение. красивый, белокурый мальчик, ощущая свое превосходство над остальными детьми, ведет себя покровительственно. в основном, слушает мальчиков. добрый и ласковый, интересуется о здоровье младшей сестренки вани, просит передать ей, чтобы приходила в гости. зная о бедности ваниной семьи, обещает гостинцы.
ильюша
на вид лет двенадцати, его неприметная внешность выражает чувство постоянной . чистенько и опрятно одет, трудится на бумажной фабрике вместе со своим старшим братом. ответственный, чувствуется, что знает цену деньгам. не хвастаясь, но с гордостью говорит о своей принадлежности к рабочему классу. суеверный мальчишка, знает множество народных примет, в которые искренне верит, и поэтому немножко трусоват.
костя
маленький и тщедушный мальчишка лет десяти, болезненного вида. из крайне бедной семьи, плохо одет. веснушчатое, заостренное лицо напоминает белочку. привлекает внимание печальный и задумчивый взгляд больших и блестящих черных глаз. немного трусливый, но все равно любит ходить в ночное, и слушать страшные побасенки. добрый и жалостливый мальчик.
ваня
самый неприметный мальчик из всей компании, маленький, лет семи. все время лежит под рогожкой, произносит всего несколько слов, из которых понятно, что это добрый и отзывчивый мальчик, которому присущи романтические наклонности. с любовью и нежностью относится к младшей сестренке, отказывается от обещанных гостинцев в ее пользу. у него кудрявые русые волосы, и детское личико с , добрыми глазами, когда говорит, немного картавит