Мой любимый герой из произведения "Тарас Бульба" - Андрий. Молодой, сильный, добрый, но тихий мальчик. У него есть брат Остап, они похожи друг на друга. Андрий очень заносчивый человек, он несмог удержаться перед искушением и предал Родину, отца, брата и товарищей. Его сердце сразила полячка паночка. Влюбился он в неё ещё в Сечи. Отец паночки был хозяином города Дубно, когда казаки осаждали город, к Андрию ночью через подземный ход пришла хозяйка полячки и попросила еды. Он не смог устоять и ушёл на сторону шляхов(поляков). В конце истории отец его убивает за предательство. Андрий выезжает на бой, Тарас его нагоняет, приказывает слезть с коня, тот как маленький ребёнок повинуется и Бульба стреляет в него.
Но Андрий не смотря на предательство, мне всёравно нравиться.
Печорін виріс у багатій аристократичній сім'ї. Він з дитинства нічого не потребував. Але в матеріального достатку є і зворотний бік - втрачається сенс життя. Зникає бажання чогось прагнути, рости духовно. Це сталося і з героєм роману. Печорин не знаходить застосування своїх здібностей. Йому швидко набридло столичне життя з порожніми розвагами. Любов світських красунь хоч і тішила самолюбство, але не зачіпала серцевих струн. Жага знань також не принесла задоволення: всі науки швидко набридли. Ще у юному віці Печорін зрозумів, що ні щастя, ні слава від наук не залежать.
Мой любимый герой из произведения "Тарас Бульба" - Андрий. Молодой, сильный, добрый, но тихий мальчик. У него есть брат Остап, они похожи друг на друга. Андрий очень заносчивый человек, он несмог удержаться перед искушением и предал Родину, отца, брата и товарищей. Его сердце сразила полячка паночка. Влюбился он в неё ещё в Сечи. Отец паночки был хозяином города Дубно, когда казаки осаждали город, к Андрию ночью через подземный ход пришла хозяйка полячки и попросила еды. Он не смог устоять и ушёл на сторону шляхов(поляков). В конце истории отец его убивает за предательство. Андрий выезжает на бой, Тарас его нагоняет, приказывает слезть с коня, тот как маленький ребёнок повинуется и Бульба стреляет в него.
Но Андрий не смотря на предательство, мне всёравно нравиться.
Печорін виріс у багатій аристократичній сім'ї. Він з дитинства нічого не потребував. Але в матеріального достатку є і зворотний бік - втрачається сенс життя. Зникає бажання чогось прагнути, рости духовно. Це сталося і з героєм роману. Печорин не знаходить застосування своїх здібностей. Йому швидко набридло столичне життя з порожніми розвагами. Любов світських красунь хоч і тішила самолюбство, але не зачіпала серцевих струн. Жага знань також не принесла задоволення: всі науки швидко набридли. Ще у юному віці Печорін зрозумів, що ні щастя, ні слава від наук не залежать.