Расскажите о бабушке героя, используя цитаты, свои наблюдения и выводы. В.П.Астафьев (фотография, на которой меня нет) Как бабушка заботилась о внуке, как его лечила?

Как ее характеризует:

                     а) речь;

                     б) любовь к цветам;

                     в)  украшение зимних окон;

                     г) приход учителя в дом?  

     3. Почему писатель говорит о своей вине?

​

Журдену захотілося стати аристократом, уподібнитися знатним панам. Коли прийшов учитель філософії, Журден зрадів — кому як не філософові надоумити тих, що б'ються. Той охоче узявся за діло примирення: згадав Сенеку, застеріг супротивників від гніву, що принижує людську гідність, порадив зайнятися філософією, цією найпершою з наук… Отут він переборщив. Його стали бити разом усі три вчителі.

Побитий, але все-таки без каліцтв, учитель філософії зрештою зміг приступити до уроку. Оскільки Журден відмовився займатися як логікою — слова там вже надто хитромудрі, — так і етикою — до чого йому наука зменшувати пристрасті, якщо однаково, коли вже розійдеться, ніщо його не зупинить, — учений чоловік став відкривати йому таємниці правопису.

Практикуючись у вимові голосних звуків, Журден радів, як дитина, але коли перші захоплення минули, він розкрив учителеві філософії великий секрет: він, Журден, закоханий у якусь великосвітську даму, і йому потрібно написати цій дамі записочку. Для філософа це була дрібниця, однак Журден попросив його обійтися прози й віршів. Чи знав поважний буржуа, що тут його очікувало одне з найбільш приголомшливих у житті відкриттів — виявляється, коли він кричав служниці: «Ніколь, подай туфлі й нічний ковпак», з вуст його, подумати тільки, виходила найчистіша проза!

Утім, і в області словесності Журден був усе-таки таки не ликом шитий — хоч як силувався вчитель філософії, йому не вдалося поліпшити складений Журденом текст: «Прекрасна маркізо! Ваші прекрасні очі обіцяють мені смерть од любові».

1. Чтение — вот лучшее учение (А. Пушкин). Много читая можно получить знания.

2. Что написано пером, не вырубишь и топором (пословица). Все физическое можно разрушить, а написанное чернилами не сотрешь.

3. Не умея в руке держать топор — дерева не отешешь, а не зная

языка хорошо — красиво, просто и всем понятно не напишешь (М. Горький). Для любого умения делать что-то хорошо нужно этому учиться.

4. Речь красна слушанием (пословица). Речь красива когда она правильная и ее приятно слушать.

5. Слово не воробей: вылетит — не поймаешь (пословица). Прежде чем что-то сказать нужно хорошо подумать.

Объяснение: