Расскажите от лица Маленького принца о встрече с Летчиком в пустыне
(в деталях: каким увидел малыш Летчика, что чувствовал в этот момент, как и почему именно так реагировал на каждый рисунок Летчика)
В идеале, цельное, связное, благозвучное сочинение. Но можно и тезисами.
СОМКО
А Сомко, бачте, навпростець іде, не хоче нікому придіте поклонімося. Сомко має в Переяславі свої крамні комори в ринку, так Васютинцям і звадливо. Отак зітнуться, да й до шабель. Сомко собі чоловік-дрямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сот-нягу чи дві червоних на рясу. А Сомко, знаєте самі, доводиться Юрусеві дядько, бо старий Хміль держав уперве його сестру Ганну; так він і не злюбив, що чура орудує небожем. Да ото раз, як з'їхалась до молодого гетьмана старшина да почали радовати про
А Сомко, знаєте, який? Зараз загориться, як порох. «Пане гетьмане,— до Юруся,— старого пса непристойно мішати в нашу компанію...»
Іванець Брюховецький
Васюта хоче собіі гетьманства і не слухає Сомка-гетьмана, а запорожці собі гетьманом Брюховецького зовуть.
Іванець був собі не значний товариш, да за свою щиру службу старому Хмельницькому мав велику в його повагу і шанобу. Бувало, проживаєш у гетьманському дворі, то й чуєш: «Коханий Іванець! Іванець, друже мій єдиний'» — озветься до його під веселий час, за чаркою. «Держись, Юру,— каже, бувало, синові,— держись Іванцевої ради, як не буде мене на світі: він тебе не ошукає». От Юрусь і державсь його ради, і вже було, що скаже Іванець, те й свято. Мабуть, нечистий напутив його. Почав гроші збирати, почав усякому годити, почав прохати уряду в гетьмана. Той і настановив його хорунжим. Як же ото Юрусь не зміг держатись на гетьманстві да пішов у ченці, так Іванець, маючи в себе од усіх льохів гетьманських ключі, підчистив щире срібло, скілько його там осталось, да й махнув на Запорожжє. А там як сипнув грішми, так запорожці за ним роєм: «Іван Мартинович! Іван Мартинович!» А він, ледачий, з усіма обнімається, да братається, да горілкою поїть...
Запорожці так собі його вподобали, що зозвали раду, да й бух Іванця кошовим. Тепер уже він Іван Мартинович Брюховецький. Ні на що славне Запорожжє, коли такі гетьмани настали!
Повесть Хемингуэя "Старик и море", отмеченная Пулитцеровской премией, — одна из вершин американской и мировой словесности XX столетия. Книга двупланова. С одной стороны, это вполне реалистически-достоверный рассказ о том, как старый рыбак Сантьяго поймал огромную рыбу, как стая акул набросилась на эту рыбу, и старику не удалось отбить свою добычу, и на берег он привез только рыбий остов. Но за реалистической тканью повествования явственно проступает иное, обобщенное, эпически-сказочное начало. Оно ощутимо в намеренной гиперболизации ситуации и деталей: рыба слишком огромна, акул слишком много, от рыбы ничего не осталось — скелет обглодан начисто, старик один против целой стаи.