Чиновники уездного города N в комедии «Ревизор» Имя Должность Чин Характеристика Антон Антонович Сквозник-Дмухановский Городничий Коллежский асессор или выше (не указано в пьесе) "...Городничий, уже постаревший на службе и очень неглупый по‑своему человек. Хотя и взяточник, но ведет себя очень солидно; довольно сурьезен...» Лука Лукич Хлопов Смотритель училищ Титулярный советник "... Я, признаюсь, так воспитан, что, заговори со мною одним чином кто‑нибудь повыше, у меня просто и души нет и язык как в грязь завязнул..." Аммос Федорович Ляпкин-Тяпкин Судья Коллежский асессор "...человек, прочитавший пять или шесть книг, и потому несколько вольнодумен..." "...Говорит басом с продолговатой растяжкой, хрипом и сапом..." Артемий Филиппович Земляника Попечитель богоугодных заведений Надворный советник "...Земляника, попечитель богоугодных заведений, очень толстый, неповоротливый и неуклюжий человек, но при всем том проныра и плут. Очень услужлив и суетлив..." Иван Кузьмич Шпекин Почтмейстер Надворный советник "...простодушный до наивности человек..." Христиан Иванович Гибнер Уездный лекарь "...он по‑русски ни слова не знает..." Степан Ильич Уховертов Частный пристав "...А Прохоров пьян? ... Как же вы это так допустили?.." (у него подчиненные пьянствуют) Держиморда, Свистунов, Пуговицын Квартальные (полицейские) "...Да сказать Держиморде, чтобы не слишком давал воли кулакам своим; он, для порядка, всем ставит фонари под глазами – и правому и виноватому..."
*** Источник данного материала: https://www.literaturus.ru/2015/09/chinovniki-komedija-Revizor-tablica-obraz-harakteristika-spisok.html
До пізньої прози відомого українського письменника і драматурга Івана Франка належить новела «Сойчине крило». Підзаголовок цього твору – «Із записок відлюдька». Проблематика новели носить екзистенцій ний характер, тому що автором розглядається не тільки проблема невдалого життя чи нещасної любові героїв, а взагалі проблеми людського буття. Герой новели – Хома став відлюдьком за своїм бажанням, він свідомо відмежувався від людей та заховався за витворами мистецтва. Він впивається своїм трагічним одиноцтвом, та думає про те, що він має інше життя і про це ніхто не здогадується.
Як тільки я почала читати новелу, то відразу побачила те, наскільки сильно оповідач замкнутий в собі. Він каже, що вже три роки святкує Новий рік по-своєму. Він не любить гучні гулянки, йому більше до вподоби насолоджуватися самотністю. Він зачинив за стальними дверима своє серце і нікого туди не впускає.
На протязі всього твору ми читаємо лист від Мані до Хоми, з нього ми і дізнаємося про їх минуле, як вони були разом у лісі, та ще про минуле Марусі без Хоми. І читаючи листа, Хома-Массіно відчиняє своє серце, в ньому змінюється ставлення до Марусі, змінюються його думки щодо Мані та її листа.
У Марусі важка доля і їй можна тільки співчувати та співпереживати. Але, з іншого боку, це було цілком її рішення – піти від коханого чоловіка, з рідної сторони, з дому і попрямувати назустріч бурхливому, невідомому та жорстокому світу. Мені не зовсім зрозумілі її мотиви і хоч вона і не знала, хто такий насправді Генрись, але вона сама зробила свій вибір. З одного боку, вона каже, що Хома не зміг її втримати, але з іншого – чому вона сама не трималася за своє кохання, не боролося за нього, а замість цього втекла з малознайомим хлопцем. І ще одне запитання: чи не спокусили її його статки та статус, бо у творі мимохідь сказано про те, що у Генрися ніби була забезпечена сім’я.
Я не хочу засуджувати Марусю, але інколи я не можу її зрозуміти. В житті кожен може зробити помилку, оступитися, та для Мані ця помилка стала фатальною. Хоч, якщо подивитися з іншого боку, може, ця помилка стала випробуванням для неї і для Хоми, для перевірки їх кохання, яке незважаючи ні на що не згасло…
У всі часи проблема співіснування двох людей має глобальний характер людського буття взагалі. Вустами Массіно Франко говорить незаперечну істину:«Що таке людина для людини? І кат, і Бог! З ним живеш – мучишся, а без нього ще гірше! Жорстока, безвихідна загадка!»
Чиновники уездного города N в комедии «Ревизор» Имя Должность Чин Характеристика Антон Антонович Сквозник-Дмухановский Городничий Коллежский асессор или выше (не указано в пьесе) "...Городничий, уже постаревший на службе и очень неглупый по‑своему человек. Хотя и взяточник, но ведет себя очень солидно; довольно сурьезен...» Лука Лукич Хлопов Смотритель училищ Титулярный советник "... Я, признаюсь, так воспитан, что, заговори со мною одним чином кто‑нибудь повыше, у меня просто и души нет и язык как в грязь завязнул..." Аммос Федорович Ляпкин-Тяпкин Судья Коллежский асессор "...человек, прочитавший пять или шесть книг, и потому несколько вольнодумен..." "...Говорит басом с продолговатой растяжкой, хрипом и сапом..." Артемий Филиппович Земляника Попечитель богоугодных заведений Надворный советник "...Земляника, попечитель богоугодных заведений, очень толстый, неповоротливый и неуклюжий человек, но при всем том проныра и плут. Очень услужлив и суетлив..." Иван Кузьмич Шпекин Почтмейстер Надворный советник "...простодушный до наивности человек..." Христиан Иванович Гибнер Уездный лекарь "...он по‑русски ни слова не знает..." Степан Ильич Уховертов Частный пристав "...А Прохоров пьян? ... Как же вы это так допустили?.." (у него подчиненные пьянствуют) Держиморда, Свистунов, Пуговицын Квартальные (полицейские) "...Да сказать Держиморде, чтобы не слишком давал воли кулакам своим; он, для порядка, всем ставит фонари под глазами – и правому и виноватому..."
*** Источник данного материала: https://www.literaturus.ru/2015/09/chinovniki-komedija-Revizor-tablica-obraz-harakteristika-spisok.html
Объяснение:
До пізньої прози відомого українського письменника і драматурга Івана Франка належить новела «Сойчине крило». Підзаголовок цього твору – «Із записок відлюдька». Проблематика новели носить екзистенцій ний характер, тому що автором розглядається не тільки проблема невдалого життя чи нещасної любові героїв, а взагалі проблеми людського буття. Герой новели – Хома став відлюдьком за своїм бажанням, він свідомо відмежувався від людей та заховався за витворами мистецтва. Він впивається своїм трагічним одиноцтвом, та думає про те, що він має інше життя і про це ніхто не здогадується.
Як тільки я почала читати новелу, то відразу побачила те, наскільки сильно оповідач замкнутий в собі. Він каже, що вже три роки святкує Новий рік по-своєму. Він не любить гучні гулянки, йому більше до вподоби насолоджуватися самотністю. Він зачинив за стальними дверима своє серце і нікого туди не впускає.
На протязі всього твору ми читаємо лист від Мані до Хоми, з нього ми і дізнаємося про їх минуле, як вони були разом у лісі, та ще про минуле Марусі без Хоми. І читаючи листа, Хома-Массіно відчиняє своє серце, в ньому змінюється ставлення до Марусі, змінюються його думки щодо Мані та її листа.
У Марусі важка доля і їй можна тільки співчувати та співпереживати. Але, з іншого боку, це було цілком її рішення – піти від коханого чоловіка, з рідної сторони, з дому і попрямувати назустріч бурхливому, невідомому та жорстокому світу. Мені не зовсім зрозумілі її мотиви і хоч вона і не знала, хто такий насправді Генрись, але вона сама зробила свій вибір. З одного боку, вона каже, що Хома не зміг її втримати, але з іншого – чому вона сама не трималася за своє кохання, не боролося за нього, а замість цього втекла з малознайомим хлопцем. І ще одне запитання: чи не спокусили її його статки та статус, бо у творі мимохідь сказано про те, що у Генрися ніби була забезпечена сім’я.
Я не хочу засуджувати Марусю, але інколи я не можу її зрозуміти. В житті кожен може зробити помилку, оступитися, та для Мані ця помилка стала фатальною. Хоч, якщо подивитися з іншого боку, може, ця помилка стала випробуванням для неї і для Хоми, для перевірки їх кохання, яке незважаючи ні на що не згасло…
У всі часи проблема співіснування двох людей має глобальний характер людського буття взагалі. Вустами Массіно Франко говорить незаперечну істину:«Що таке людина для людини? І кат, і Бог! З ним живеш – мучишся, а без нього ще гірше! Жорстока, безвихідна загадка!»
Объяснение: