Сказание о кише» написал джек лондон. это известный американский писатель. его настоящее имя джон гриффит. джек лондон много путешествовал. был он и на аляске. после поездки он написал много произведений о севере. «сказание о кише» — одно из них. киш — главный герой рассказа — мальчик тринадцати лет. он рано заслужил уважение своего племени и стал первым человеком своего поселка. он обладал теми качествами, которые ему заслужить уважение племени. киш рано потерял отца. но он был сильным мальчиком и редко плакал. он матери. когда стало совсем плохо, он вышел на совет племенн. киш не побоялся сказать все, что он думал о распределении еды в племени. он напомнил охотникам, что его отец был лучшим и всегда справедливо делил мясо между всеми. киш был гордым. когда его не стали слушать, он сказал: «никогда больше не стану я говорить на совете, никогда, прежде чем вы не придете ко мне и не скажете: «говори, киш, мы хотим, чтобы ты говорили». все смеялись над кишем, говорили, что он вернется. но киш сдержал свое слово. он ушел на охоту и вернулся с мясом. все удивились, что он смог убить медведицу с двумя медвежатами. его стали расспрашивать, как он это сделал. но киш молчал. он доказал всем, что он стал настоящим мужчиной. киш любил свою мать. но он не забывал и о других женщинах и стариках. киш приносил много мяса и всегда делил его справедливо. себе он оставлял столько, сколько необходимо было для еды. киша стали ценить в поселке. когда он сказал, что ему нужна другая иглу, люди построили ему иглу больше, чем у предводителя племени клош-квана. но не все радовались удаче киша. уг-глук завидовал мальчику. он начал подбивать племя, говорил, что киш занимается колдовством. но все смеялись над уг-глуком. люди пришли к кишу и прямо спросили его о колдовстве. киш был спокоен и рассудителен. он спросил о здоровье тех, кто ел мясо, которое он приносил. а потом сказал, что если все нормально, то никакого колдовства нет. после раскрытия секрета удачной охоты киша все поняли, что киш — умный и смекалистый мальчик. придуманный им способ охоты легок. любой человек с китового уса и тюленьего жира может убить медведя. своей добротой, смекалкой, справедливостью киш заслужил уваженне жителей поселка. именно поэтому он стал первым человеком своего племени
Частина перша з судна сіті з приманкою, і зграя чайок злітається, «щоб хитрістю або силою добути крихти їжі». тільки одна чайка на ім’я джонатан лівінгстон здійснює свої тренувальні польоти в повній самоті. джонатан порушує всі неписані закони зграї — зависає в повітрі, літає низько над водою і розвиває величезну швидкість. він намагається довести своє вміння літати до досконалості. джонатан нехтує основним заняттям чайок — здобиччю їжі. його батьки тривожаться, адже від їхнього сина «залишилися пір’я та кістки». послухавшись умовлянь, джонатан тиждень живе, як інші чайки, але потім усвідомлює безглуздість такого існування і повертається до тренувань. весь наступний тиждень він вчиться керувати польотом на високій швидкості, проте у нього нічого не виходить. одного разу, стрімко спускаючись з величезної висоти, джонатан сильно вдаряється об воду і втрачає свідомість. прийшовши до тями, він чує голос, що говорить, що джонатан — всього лише чайка, що не народжена для швидкісних польотів. він вирішує змиритися і повернутися в стаю, але по дорозі додому знаходить рішення: швидкістю можна , зменшивши довжину крил. забувши про невдачу, він тренується і досягає успіху. вранці джонатан випадково врізається в стаю, яка саме снідала, але справляється з інням. вдень йому вдається зробити кілька фігур вищого пілотажу. увечері збирається ще одна порада зграї. найстаріший наказує джонатану вийти на середину утвореного чайками кола. це «або найбільша ганьба, або найбільша честь». той очікує похвал, адже йому вдалося те, чого до нього не робила жодна чайка. однак найстаріший примовляє джонатана до вигнання на дальні скелі за нехтування гідності і звичаї сім’ї чайок. залишок своїх днів чайка проводить на самоті. кожен день він дізнається щось нове і вчиться застосовувати свою майстерність, здобуваючи їжу. він не сумує за зграєю і проживає «довге щасливе життя». частина друга джонатан старіє. одного разу біля його крил з’являються дві сяючі, білосніжні
