"Кладовая солнца" — одно из лучших произведений русской литературы для детей. Сказку-быль «Кладовая солнца» Пришвин написал в 1945 году, сразу после окончания Великой Отечественной войны. “Сказка-быль” — это жанровое определение произведения. Сказка — это повествование, основанное на вымысле. Быль — это история о том, что действительно было. Пришвин подчёркивает, что в его произведении вымысел переплетается с реальностью. Возможно, автор хотел, чтобы читатели воспринимали это повествование не просто как историю о двух детях, которые заблудились, но и в более широком смысле. В словосочетание “кладовая солнца” автор вкладывает большое значение. Вспомним о том, что Пришвин был агрономом, биохимиком, исследователем, следил за развитием современной ему науки. В «Кладовой солнца» он выступил не просто как писатель, но и как просветитель. В простой и ясной форме автор рассказывает о серьёзных естественнонаучных открытиях. Солнце отдаёт своё тепло растениям, растения отмирают и падают на дно болота, и там накапливается постепенно слой торфа. Торф — это природное богатство, которое жизнь на земле копила веками. Но целебная клюква, деревья и травы, животные и птицы этого болота — это тоже кладовая природы. Первоначально «Кладовая солнца» называлась «Друг человека» . Если бы Пришвин назвал рассказ «Друг человека» , то весь акцент перенёс бы на образ собаки, которая мальчика. Но главная идея рассказа в том, что природа — это огромная кладовая, и человек должен научиться пользовать природными богатствами разумно, без жадности, не терять лучшие человеческие качества. Название «Кладовая солнца» вполне соответствует этой идее.
Великого розвитку в I - II століттях нашої ери отримали освіта й наука
У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати. Це відбувалося так: вчитель вимовляв букви і слова, а учні повторювали їх вголос, потім він на навощеній дощечці писав букви і слова, а учні списували їх. У подібних початкових школах вчилися діти віком від 7 до 12 років.
Наступною ланкою освіти була "граматика", де курс навчання тривав чотири роки. Приміщення таких шкіл прикрашалися погруддями письменників і філософів. Тут учні читали і коментували уривки з творів поетів і письменників, робили письмові вправи. Грецька і латинська літератури вивчалися як окремі предмети. Досягши 36 років, учні переходили до школи "риторики", яку можна порівняти із сучасною вищою школою.
Подібні школи користувалися великою популярністю, оскільки, незважаючи на посилення імператорської влади, в країні продовжувало цінуватися мистецтво красномовства. Самі імператори надавали кошти на утримання шкіл латинської і грецької риторики. "Ритори" – вчителі красномовства були частими гостями в маєтках аристократії. Вони вчили своїх слухачів мистецтву побудови фраз, вишуканості мови, організовували змагання слухачів, переможцям, як правило, дарували книгу.
В словосочетание “кладовая солнца” автор вкладывает большое значение. Вспомним о том, что Пришвин был агрономом, биохимиком, исследователем, следил за развитием современной ему науки. В «Кладовой солнца» он выступил не просто как писатель, но и как просветитель. В простой и ясной форме автор рассказывает о серьёзных естественнонаучных открытиях. Солнце отдаёт своё тепло растениям, растения отмирают и падают на дно болота, и там накапливается постепенно слой торфа. Торф — это природное богатство, которое жизнь на земле копила веками. Но целебная клюква, деревья и травы, животные и птицы этого болота — это тоже кладовая природы.
Первоначально «Кладовая солнца» называлась «Друг человека» .
Если бы Пришвин назвал рассказ «Друг человека» , то весь акцент перенёс бы на образ собаки, которая мальчика. Но главная идея рассказа в том, что природа — это огромная кладовая, и человек должен научиться пользовать природными богатствами разумно, без жадности, не терять лучшие человеческие качества. Название «Кладовая солнца» вполне соответствует этой идее.
Великого розвитку в I - II століттях нашої ери отримали освіта й наука
У Римі і багатьох провінційних центрах було зорганізовано навчання для дітей. Так, приватні вчителі або у себе вдома, або в громадських місцях, або просто у садах збирали групи дітей і за плату навчали їх читати, писати і рахувати. Це відбувалося так: вчитель вимовляв букви і слова, а учні повторювали їх вголос, потім він на навощеній дощечці писав букви і слова, а учні списували їх. У подібних початкових школах вчилися діти віком від 7 до 12 років.
Наступною ланкою освіти була "граматика", де курс навчання тривав чотири роки. Приміщення таких шкіл прикрашалися погруддями письменників і філософів. Тут учні читали і коментували уривки з творів поетів і письменників, робили письмові вправи. Грецька і латинська літератури вивчалися як окремі предмети. Досягши 36 років, учні переходили до школи "риторики", яку можна порівняти із сучасною вищою школою.
Подібні школи користувалися великою популярністю, оскільки, незважаючи на посилення імператорської влади, в країні продовжувало цінуватися мистецтво красномовства. Самі імператори надавали кошти на утримання шкіл латинської і грецької риторики. "Ритори" – вчителі красномовства були частими гостями в маєтках аристократії. Вони вчили своїх слухачів мистецтву побудови фраз, вишуканості мови, організовували змагання слухачів, переможцям, як правило, дарували книгу.
Объяснение:
СДЕЛАЙОТВЕТ ЛУЧШИМ