Рэй Брэдбери ,, Каникулы’’ 1.что почувствовал мужчина, когда однажды утром все люди исчезли? 2.какой видит отец судьбу своего сына? 3.как вы думаете что написал мальчик в записке ?
Она не такая, как все светские девушки. В ней нет кокетства, жеманства, неискренности, неестественности.
• Она шумным играм предпочитает уединение, не любит играть в куклы, ей больше нравится читать книги или слушать рассказы няни о старине. А ещё она удивительно чувствует и понимает природу, эта душевная чуткость делает Татьяну скорее ближе к простому народу, чем к светскому обществу.
• Основа мира Татьяны - народная культура.
• Пушкин подчеркивает духовную связь девушки, выросшей в «деревне», с поверьями, фольклорными традициями. Неслучайно включение в роман эпизода, в котором рассказывается о гадании и сне Татьяны.
• В Татьяне очень много интуитивного, инстинктивного.
• Это неброская и глубокая, печальная и чистая, верующая и верная натура. Пушкин наделили свою героиню богатым внутренним миром и душевной чистотой:
Что от небес одарена
Воображением мятежным,
Умом и волею живой,
И своенравной головой,
И сердцем пламенным и нежным...
Верит в идеальное счастье, в любовь, создает в своем воображении под влиянием прочитанных французских романов идеальный образ возлюбленного.
Татьяна чем-то похожа на Онегина:
• Стремление к одиночеству, желание понять себя и разобраться в жизни.
• Интуиция, проницательность, природный ум.
• Доброе расположение автора к обоим героям.
Сюжет и композиция
Особого внимания заслуживает рассмотрение вопроса о композиции романа.
Судьба и Пушкин приготовили встречу двух героев. Причем для Татьяны сразу стало ясно, что Онегин - это именно тот желанный и единственный. Нельзя не заметить, что некоторые эпизоды в романе повторяются дважды, но словно в «зеркальном отражении». С одной стороны следует сюжетная линия, связанная с героем - Онегиным, а с другой стороны - с героиней - Татьяной.
Онегин - Татьяна
· знакомство читателя с Онегиным: происхождение и детство героя, воспитание, образование, образ жизни; отъезд Онегина из деревни;
· описание кабинета Онегина в Петербурге; описание кабинета Онегина в его деревенском доме, который посещает Татьяна;
· переезд в деревню, что связано с двумя причинами (болезнь и смерть дядюшки, хандра героя, его неудовлетворенность тем образом жизни, который он ведет в Петербурге);
· болезнь Татьяны и отъезд семьи Лариных в Москву; «реформаторская» деятельность в деревне; замужество Татьяны;
· знакомство и дружба с Ленским, встреча с Татьяной; встреча Онегина и Татьяны в светском салоне;
Життя - це шлях, у якому поєднуються безліч різних емоцій, неймовірні досягнення та воля думки. І все це тісно об'єднано одним бажанням, бажанням жити. Прочитавши твір М. Ю. Лермонтова "Герой нашого часу" я задався питанням " Чому Печорін був героєм свого часу? Та чи потрібні такі люди зараз?".
У творі Лермонтова описувалось життя військовослужбовця Печоріна що після заслання на Кавказ лікувався в П'ятигорську. Печорін був дуже красивим й саме через це мав багато прихильників та ворогів. Майже кожна дівчина побачивши Печоріна хоч раз закохувалась в нього. Через болісні моменти свого дитинства він зрозумів що люди прості та передбачувані. Частіше за все або проявляють хибні емоції, тобто кажуть не те, що думають; або втрачають розум і йдуть за позовом серця. Але всіх цих людей поєднує одне, жага задовільнити свої емоції, або отримання об'єкту свого бажання. Тільки головний герой твору намагався не підкорятись почуттям, а жити своїм життям, думаючи тільки про себе. Це допомагало йому робити великі досягнення та ставати героєм у очах інших. Одразу ж можна задати питання в чому полягає його героічність? Він завжди мислив раціонально та тактично, не боявся смерті та не прив'язувався до людей, що робило його першокласним військовим. Навіть коли було затримання козака вбивці саме Печорін перший запропонував як його затримати.
Безперечно такі люди обов'язково потрібні нам зараз, адже без них життя стане нудним і однаковим. І так він герой свого часу адже він показував ідеальні манери і ніколи не йшов в когось на поводу. Зараз такі люди дуже потрібні.
Она не такая, как все светские девушки. В ней нет кокетства, жеманства, неискренности, неестественности.
• Она шумным играм предпочитает уединение, не любит играть в куклы, ей больше нравится читать книги или слушать рассказы няни о старине. А ещё она удивительно чувствует и понимает природу, эта душевная чуткость делает Татьяну скорее ближе к простому народу, чем к светскому обществу.
• Основа мира Татьяны - народная культура.
• Пушкин подчеркивает духовную связь девушки, выросшей в «деревне», с поверьями, фольклорными традициями. Неслучайно включение в роман эпизода, в котором рассказывается о гадании и сне Татьяны.
• В Татьяне очень много интуитивного, инстинктивного.
• Это неброская и глубокая, печальная и чистая, верующая и верная натура. Пушкин наделили свою героиню богатым внутренним миром и душевной чистотой:
Что от небес одарена
Воображением мятежным,
Умом и волею живой,
И своенравной головой,
И сердцем пламенным и нежным...
Верит в идеальное счастье, в любовь, создает в своем воображении под влиянием прочитанных французских романов идеальный образ возлюбленного.
Татьяна чем-то похожа на Онегина:
• Стремление к одиночеству, желание понять себя и разобраться в жизни.
• Интуиция, проницательность, природный ум.
• Доброе расположение автора к обоим героям.
Сюжет и композиция
Особого внимания заслуживает рассмотрение вопроса о композиции романа.
Судьба и Пушкин приготовили встречу двух героев. Причем для Татьяны сразу стало ясно, что Онегин - это именно тот желанный и единственный. Нельзя не заметить, что некоторые эпизоды в романе повторяются дважды, но словно в «зеркальном отражении». С одной стороны следует сюжетная линия, связанная с героем - Онегиным, а с другой стороны - с героиней - Татьяной.
Онегин - Татьяна
· знакомство читателя с Онегиным: происхождение и детство героя, воспитание, образование, образ жизни; отъезд Онегина из деревни;
· описание кабинета Онегина в Петербурге; описание кабинета Онегина в его деревенском доме, который посещает Татьяна;
· переезд в деревню, что связано с двумя причинами (болезнь и смерть дядюшки, хандра героя, его неудовлетворенность тем образом жизни, который он ведет в Петербурге);
· болезнь Татьяны и отъезд семьи Лариных в Москву; «реформаторская» деятельность в деревне; замужество Татьяны;
· знакомство и дружба с Ленским, встреча с Татьяной; встреча Онегина и Татьяны в светском салоне;
Объяснение:
Життя - це шлях, у якому поєднуються безліч різних емоцій, неймовірні досягнення та воля думки. І все це тісно об'єднано одним бажанням, бажанням жити. Прочитавши твір М. Ю. Лермонтова "Герой нашого часу" я задався питанням " Чому Печорін був героєм свого часу? Та чи потрібні такі люди зараз?".
У творі Лермонтова описувалось життя військовослужбовця Печоріна що після заслання на Кавказ лікувався в П'ятигорську. Печорін був дуже красивим й саме через це мав багато прихильників та ворогів. Майже кожна дівчина побачивши Печоріна хоч раз закохувалась в нього. Через болісні моменти свого дитинства він зрозумів що люди прості та передбачувані. Частіше за все або проявляють хибні емоції, тобто кажуть не те, що думають; або втрачають розум і йдуть за позовом серця. Але всіх цих людей поєднує одне, жага задовільнити свої емоції, або отримання об'єкту свого бажання. Тільки головний герой твору намагався не підкорятись почуттям, а жити своїм життям, думаючи тільки про себе. Це допомагало йому робити великі досягнення та ставати героєм у очах інших. Одразу ж можна задати питання в чому полягає його героічність? Він завжди мислив раціонально та тактично, не боявся смерті та не прив'язувався до людей, що робило його першокласним військовим. Навіть коли було затримання козака вбивці саме Печорін перший запропонував як його затримати.
Безперечно такі люди обов'язково потрібні нам зараз, адже без них життя стане нудним і однаковим. І так він герой свого часу адже він показував ідеальні манери і ніколи не йшов в когось на поводу. Зараз такі люди дуже потрібні.