Іван Мазепа – чи не найзагадковіша постать в усій нашій історії. Що більше про нього дізнаємося, то більше запитань виникає, більше таємниць зринає. Неординарна особистість супротивника Петра І надихнула на творчість не одного поета, драматурга, романіста. Про це ми й поговоримо. Поема Байрона цікава для українського читача передусім тим, що автор звертається до образу України і створює образ одного з її видатних історичних діячів. Працюючи над твором, англійський поет користувався «Історією Карла XII» Вольтера. В основу сюжету поеми покладено лише один епізод із життя Мазепи - його кохання до дружини багатого польського пана та покарання за це її чоловіком. Мазепу роздягли і прив’язали до дикого коня, який довго носив його полями, аж поки не дістався України. Тут його напівживого підібрали козаки, а згодом він став їхнім гетьманом. Вольтер, а слідом за ним і Байрон помилково вважали, що Мазепа - польський шляхтич, який служив пажем придворі короля Яна-Казимира. Історія кохання і покарання Мазепи теж непевна, вона огорнена серпанком таїни та вигадки. Проте Байрон-роман-тик і не прагнув до достовірності оповіді. Головне для нього - не історична подія, а внутрішній стан героя, його почуття і переживання. Поет хотів лише відобразити сам «дух України» , що втілився і в її широких просторах, і в душі її гетьмана. Поетична структура поеми Дж. Байрона “Мазепа” відрізняється фрагментарністю. Спочатку бачимо гетьмана літньою людиною, після поразки під Полтавою. Але ані тіні іронії втеча козаків і шведів у Байрона не викликає. Він захоплюється самовідданим вчинком шведського офіцера, який видав себе за короля і загинув у російському полоні. На привалі гетьман розказує історію свого прибуття в Україну, і тут постає захоплююче видовище: несамовитий біг дикого коня, до спини якого прив’язаний вигнанець. Кінь мчить юнака на батьківщину - в Дикий Степ, і природа немов прагне до Мазепі, співчуває йому який сприймається як її частина. Ми торкнулися героїчної постаті Івана Мазепи, спробували визначити історичну основу поеми - розгром шведів російськими військами, втеча Мазепи з почтом Карла XII і романтичний міф, який використав Байрон у поемі. Відомо, що був дзвін Івана Мазепи. Відлили його 1699 року й назвали “Голубом”. Призначався він для батурин-ської Воскресенської церкви, що стояла неподалік од гетьманського палацу. Можливо, “Голуб” кликав на до в охопленому полум’ям, задимленому й закривавленому Батурині, коли царські війська нищили в ньому все живе. Сталося диво: дерев’яна Воскресенська церква вистояла поміж нищівних вогнів. Потім “Голуб” прикрашав дзвіницю домниць-кого Різдво-Богородицького монастиря на чернігівській землі. Ще у 20-х рр. XX століття його виявили етнографи і перевезли до Чернігівського історичного музею. Невідомо, якдалі склалася доля “Голуба”, що є ще одним свідченням нищення всього, пов’язаного з іменем Мазепи. Нині до нас повернулося не тільки ім’я гетьмана, а й його націєтворчий дух. выбереш
Тут його напівживого підібрали козаки, а згодом він став їхнім гетьманом. Вольтер, а слідом за ним і Байрон помилково вважали, що Мазепа - польський шляхтич, який служив пажем придворі короля Яна-Казимира. Історія кохання і покарання Мазепи теж непевна, вона огорнена серпанком таїни та вигадки. Проте Байрон-роман-тик і не прагнув до достовірності оповіді. Головне для нього - не історична подія, а внутрішній стан героя, його почуття і переживання. Поет хотів лише відобразити сам «дух України» , що втілився і в її широких просторах, і в душі її гетьмана.
Поетична структура поеми Дж. Байрона “Мазепа” відрізняється фрагментарністю. Спочатку бачимо гетьмана літньою людиною, після поразки під Полтавою. Але ані тіні іронії втеча козаків і шведів у Байрона не викликає. Він захоплюється самовідданим вчинком шведського офіцера, який видав себе за короля і загинув у російському полоні. На привалі гетьман розказує історію свого прибуття в Україну, і тут постає захоплююче видовище: несамовитий біг дикого коня, до спини якого прив’язаний вигнанець. Кінь мчить юнака на батьківщину - в Дикий Степ, і природа немов прагне до Мазепі, співчуває йому який сприймається як її частина.
Ми торкнулися героїчної постаті Івана Мазепи, спробували визначити історичну основу поеми - розгром шведів російськими військами, втеча Мазепи з почтом Карла XII і романтичний міф, який використав Байрон у поемі. Відомо, що був дзвін Івана Мазепи. Відлили його 1699 року й назвали “Голубом”. Призначався він для батурин-ської Воскресенської церкви, що стояла неподалік од гетьманського палацу.
Можливо, “Голуб” кликав на до в охопленому полум’ям, задимленому й закривавленому Батурині, коли царські війська нищили в ньому все живе. Сталося диво: дерев’яна Воскресенська церква вистояла поміж нищівних вогнів. Потім “Голуб” прикрашав дзвіницю домниць-кого Різдво-Богородицького монастиря на чернігівській землі. Ще у 20-х рр. XX століття його виявили етнографи і перевезли до Чернігівського історичного музею. Невідомо, якдалі склалася доля “Голуба”, що є ще одним свідченням нищення всього, пов’язаного з іменем Мазепи. Нині до нас повернулося не тільки ім’я гетьмана, а й його націєтворчий дух. выбереш