Роман Ф. М. Достоевского «Преступление и наказание». Часть V
1.В чем обвинил Лужин Соню?

2. Установите соответствие между персонажами и их портретами. К каждой позиции первого столбца подберите соответствующую позицию второго.

Персонажи произведения
А) Дуня
Б) Соня
В) Катерина Ивановна
Г) Амалия Ивановна Кому
принадлежат слова?
1)Я её успокою, но ты её не замучай: приди хоть раз.. Я теперь пришла только сказать, что если, на случай, я тебе в чем понадоблюсь или понадобиться тебе… вся моя жизнь или что… то кликни меня. Я приду.
2) Довольно!.. Пора! Прощай, горемыка!.. Уездили клячу!.. Надорвалась! 3)Страдание принять и искупить себя им, вот что надо.

Герасим был крепостным крестьянином. имел мало прав. был глухонемой от рождения. у него была хозяйка которой он должен был подчиняться. добрый, умный, вежливый, ответственный, рассудительный. жил по принципе "мы в ответе за тех, кого приручили". поэтому ему и пришлось утопить муму, из-за того, что это попросила сделать хозяйка. так как он был глухонемым ему было сложно общаться с людьми, а муму понимал его без слов. ему было больно убивать собаку, он остался совсем один. и умер вскоре после того как утопил муму. один.

Пам'ятаю, як збентежила мене новела гр. тютюнника "климко". було таке вiдчуття, нiби я сам весь час знаходився поруч з головним героєм, страждав i радiв разом iз ним, переживав та вперто йшов до поставленоi мети. я бачив нашу украiну у страшнi часи воєнного лихолiття i пишався спiввiтчизниками, душi яких не затьмарили хмари нiмецькоi окупацii.нi, я зовсiм не заперечую значення iсторичноi науки, але завдяки таланту письменника минуле мого краю вiдкрилося менi виразно i болюче. подii твору зворушили мою душу, багато чому навчили, а головне - наповнили гордiстю за причетнiсть до народу, горде iм'я якому - украiнець.у цьому i полягає головне завдання лiтератури: показати життя, дiйснiсть у формi художнього вiдбитку, але вiдбитку такого, який сам являє собою життя. художня лiтература - це пiдручник життя, який дає нам iсторичнi знання, формує свiтогляд, впливає на морально-естетичне самовдосконалення. у загальнонародному значеннi твори художньоi лiтератури є тим невичерпним джерелом, яке живить громадянську та суспiльну свiдомiсть, збуджує соцiальну активнiсть i сприяє всебiчному вихованню читачiв.вiдкриваючи нову художню книгу, ми ще не знаємо нi ii змiсту, нi головних героiв. та прочитавши цей твiр, нiби пiднiмаємося ще на одну сходинку знань, мудростi, досвiду i вдосконалення власноi душi. я впевнений, що людство не могло б прогресивно розвиватися, якби не iснувало художньоi лiтератури. кращi твори, вiдбиваючи дiйснiсть народу у ii зв'язку з минулим, тим самим окреслюють загальний поступ вiд сучасного до майбутнього.життя, яке мiститься у творi, як мiнiкосмос, вiдбиває i виявляє в собi всесвiт, повноту людського життя i всю цiлiснiсть буття.