Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана:
1) Борис Годунов властный и мудрый правитель, любящий муж и отец, Борис наделен многими достоинствами. Опытный политик, одаренный могучей волей, блестящим умом и искренней заботой о своем народе царь, тем не менее, не смог завоевать народную любовь. Народ не смог простить ему убийство царевича, кроме того, политика тотального закрепощения крестьян также была не по душе простому люду.
2) Пимен Кроткий и смиренный старец, монах-летописец Чудова монастыря - один из центральных персонажей, он является единственным свидетелем трагического убийства. Пимен непреднамеренно провоцирует своего келейника Григория на самозванство одним лишь неосторожным упоминанием о равном возрасте Отрепьева и убиенного царевича. При этом он декларирует власть царя, как данную от Бога, и впоследствии призывает народ каяться за грехи царя-детоубийцы.
3) Григорий Отрепьев. Страстная натура молодого инока берет верх над его стремлением к уединению в монастырских стенах. Далее Гришка раскрывается и как пылкий влюбленный, и как одержимый жаждой власти молодой человек. В образе Самозванца он заручается поддержкой как бояр, так и польской шляхты, но любовь народа ему завоевать так и не удастся. Вместо приветственных возгласов, новопоставленного царя ожидает народное безмолвие.
4) Марина Мнишек Честолюбивая дочь польского воеводы, жена Лжедмитрия, она была готова добиться царской власти любым путем, будучи одинаково безразличной как к страстной любви Самозванца, так и к политическим интересам своего народа.
5) Князь Шуйский . Яркий представитель боярской оппозиции, участник практически всех политических заговоров. Его роль имеет большой вес и значение трагедии. Он первым расследует убийство царевича и дальновидно оценивает последствия вести о Самозванце.
Юродивый. Значительность роли этого персонажа в том, что он позволил себе на площади перед собором Василия Блаженного прилюдно обвинить царя в убийстве маленького царевича. Второе появление в сцене битвы под Кромами ознаменуется плачем Юродивого о судьбе русского народа в грядущее Смутное время.
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана:
1) Борис Годунов властный и мудрый правитель, любящий муж и отец, Борис наделен многими достоинствами. Опытный политик, одаренный могучей волей, блестящим умом и искренней заботой о своем народе царь, тем не менее, не смог завоевать народную любовь. Народ не смог простить ему убийство царевича, кроме того, политика тотального закрепощения крестьян также была не по душе простому люду.
2) Пимен Кроткий и смиренный старец, монах-летописец Чудова монастыря - один из центральных персонажей, он является единственным свидетелем трагического убийства. Пимен непреднамеренно провоцирует своего келейника Григория на самозванство одним лишь неосторожным упоминанием о равном возрасте Отрепьева и убиенного царевича. При этом он декларирует власть царя, как данную от Бога, и впоследствии призывает народ каяться за грехи царя-детоубийцы.
3) Григорий Отрепьев. Страстная натура молодого инока берет верх над его стремлением к уединению в монастырских стенах. Далее Гришка раскрывается и как пылкий влюбленный, и как одержимый жаждой власти молодой человек. В образе Самозванца он заручается поддержкой как бояр, так и польской шляхты, но любовь народа ему завоевать так и не удастся. Вместо приветственных возгласов, новопоставленного царя ожидает народное безмолвие.
4) Марина Мнишек Честолюбивая дочь польского воеводы, жена Лжедмитрия, она была готова добиться царской власти любым путем, будучи одинаково безразличной как к страстной любви Самозванца, так и к политическим интересам своего народа.
5) Князь Шуйский . Яркий представитель боярской оппозиции, участник практически всех политических заговоров. Его роль имеет большой вес и значение трагедии. Он первым расследует убийство царевича и дальновидно оценивает последствия вести о Самозванце.
Юродивый. Значительность роли этого персонажа в том, что он позволил себе на площади перед собором Василия Блаженного прилюдно обвинить царя в убийстве маленького царевича. Второе появление в сцене битвы под Кромами ознаменуется плачем Юродивого о судьбе русского народа в грядущее Смутное время.