Запам’ятались Олесеві очі: «чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ». Так, хлопчик допитливий, цікавиться всіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи. «Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах». Олесь сприймає природу як живу істоту; зрозумівши, що сосна помирає, він хоче їй до хоч би нагребти сніжку на її оголене коріння. Жаль йому і льоду, який ламають хлопці, і пліточки, яка опинилася в зубах у щуки. Хлопчина має творчу, живу уяву, яка допомагає йому жити цікаво, змістовно, бачити красу навколо себе.
Олесь добрий, і навіть я б сказала, мудрий. Він не забіяка (не дав же здачі Федькові!). Але, разом з тим, Олесь — рішучий хлопець. Він уміє обстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти і дозволити виконувати інше завдання. Не сприймає він і дідову жорстоку науку: «Тут, на землі, не бити не можна».
Я думаю, що такі, як Олесь, стають справжніми людьми, небайдужими, чутливими до навколишнього світу. І без таких «диваків» світ став би жорстоким і холодним.
Герои книг и фильмов Шукшина - это русские люди советской деревни, простые труженики со своеобразными характерами, наблюдательные и острые на язык .Многих его героев можно назвать чудаками, людьми "не от мира сего". Такие герои рассказа"Критики"-семидесятитрёхлетний дед Тимофей и его тринадцатилетний внук Петька.
Они признавали только то кино, которое шло в кинотеатрах, телевизор не смотрели.
Каждый их них судил с точки зрения своего поколения. Дед жаждал правды, он борется за правду. "Со взрослыми дед редко спорил об искусстве, (потому что они были из другого поколения, понимали все по-своему. В них не было той непосредственности и уважения к нему, что у Петьки, они не воспринимали деда всерьез. Для деда кино - вторая реальность, достоверность.
Деда, конечно можно назвать "странным". Этот герой не похож на остальных, он нелеп и смешон, но у него есть чувство собственного достоинства. Дед и внук озабочены не благами материальными, а своим внутренним миром, они думают, ищут, пытаются понять смысл своего существования, свои чувства, отстоять себя.
Запам’ятались Олесеві очі: «чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ». Так, хлопчик допитливий, цікавиться всіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи. «Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах». Олесь сприймає природу як живу істоту; зрозумівши, що сосна помирає, він хоче їй до хоч би нагребти сніжку на її оголене коріння. Жаль йому і льоду, який ламають хлопці, і пліточки, яка опинилася в зубах у щуки. Хлопчина має творчу, живу уяву, яка допомагає йому жити цікаво, змістовно, бачити красу навколо себе.
Олесь добрий, і навіть я б сказала, мудрий. Він не забіяка (не дав же здачі Федькові!). Але, разом з тим, Олесь — рішучий хлопець. Він уміє обстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти і дозволити виконувати інше завдання. Не сприймає він і дідову жорстоку науку: «Тут, на землі, не бити не можна».
Я думаю, що такі, як Олесь, стають справжніми людьми, небайдужими, чутливими до навколишнього світу. І без таких «диваків» світ став би жорстоким і холодним.
Читать полностью: http://tvori.com.ua/tvir-za-opovidannyam-grigora-tyutyunnika-divak/#ixzz4f5j2BmtX
Подробнее - на -
Объяснение:
советской деревни, простые труженики со своеобразными
характерами, наблюдательные и острые на язык
.Многих его героев можно назвать чудаками,
людьми "не от мира сего".
Такие герои рассказа"Критики"-семидесятитрёхлетний
дед Тимофей и его тринадцатилетний внук Петька.
Они признавали только то кино, которое шло в кинотеатрах,
телевизор не смотрели.
Каждый их них судил с точки зрения своего поколения.
Дед жаждал правды, он борется за правду.
"Со взрослыми дед редко спорил об искусстве,
(потому что они были из другого поколения,
понимали все по-своему.
В них не было той непосредственности и уважения
к нему, что у Петьки, они не воспринимали деда всерьез.
Для деда кино - вторая реальность, достоверность.
Деда, конечно можно назвать "странным".
Этот герой не похож на остальных, он нелеп и
смешон, но у него есть чувство собственного
достоинства.
Дед и внук озабочены не благами материальными,
а своим внутренним миром, они думают, ищут,
пытаются понять смысл своего существования,
свои чувства, отстоять себя.