Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.
Тарас Бульба – это центральный персонаж повести Н.В. Гоголя. Этот человек настоящий воин, истинный казак. И характер его был соответствующим. Вот что говорит о его характере Н.В. Гоголь: «Тарас был один из числа корен-ных, старых полковников: весь был создан для бранной тревоги и отличался грубой прямотой своего нрава. Неугомонный вечно, он считал себя законным защитником православия». Тарас очень силен. И, несмотря на его преклон-ный возраст, в нем еще не угасла воинская доблесть и дух казака. В бою Та-рас ничуть не хуже молодых казаков. Он жесток и беспощаден к врагам. Та-рас Бульба не простил даже своему сыну Андрию предательства. Он собст-венноручно лишил жизни сына: «Я тебя породил, я тебя и убью!» Андрий – младший сын Тараса Бульбы. Он вместе со своим старшим братом Остапом окончил Киевскую бурсу, где учился охотно, без напряжения, мечтал о подвигах и сражениях. Он был изобретательнее, чем его брат, умел увёртываться от наказания. Остап-старший сын Тараса Бульбы.Он вместе с младшим братом окончил Киевскую академию.Остапу знания давались с трудом,только под угрозой отца остался он в академии. Вскоре Остап стал одним из лучших в академии.Всегда считался хорошим товарищем и его за это единодружно любили.С равными был прямодушен.Имел в сердце доброту и был тронут слезами бедной матери.После окончания учёбы Остап с братом приехали домой.Оба молоды и красивы,отправились с отцом в Запорожскую Сечь.Остап всё время думал о сражениях,мечтал о ратных подвигах,хотел ни в чем не уступать своему прославленному в битвах отцу.
Объяснение:
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.
Андрий – младший сын Тараса Бульбы. Он вместе со своим старшим братом Остапом окончил Киевскую бурсу, где учился охотно, без напряжения, мечтал о подвигах и сражениях. Он был изобретательнее, чем его брат, умел увёртываться от наказания.
Остап-старший сын Тараса Бульбы.Он вместе с младшим братом окончил Киевскую академию.Остапу знания давались с трудом,только под угрозой отца остался он в академии. Вскоре Остап стал одним из лучших в академии.Всегда считался хорошим товарищем и его за это единодружно любили.С равными был прямодушен.Имел в сердце доброту и был тронут слезами бедной матери.После окончания учёбы Остап с братом приехали домой.Оба молоды и красивы,отправились с отцом в Запорожскую Сечь.Остап всё время думал о сражениях,мечтал о ратных
подвигах,хотел ни в чем не уступать своему прославленному в битвах отцу.