Метафори:вигравати в уяві,шкірити зуби,накинути оком,голубінь неба заглядає в синь лісового озера,заступали путь,надщербити несхитність,стрілка гойднулась в нашу сторону,кирпу гнути,докори совісті вгризалися в душу.
Епітети:привабливі веселкові барви,хвацькі й отчайдушні мандрівники,пошарпаний велосипед,зворушлива сцена,розчервонілий вусатий здоровань,мовчазний таємничий ліс,казковими велетами,розлючене обличчя,здоровенних і страшних лап
Порівняння:задимів мов і не було,мов йому замакітрилось,сліди лап,мов від крокодила,став,мов укопаний.
Фразеологізми:сісти на шию,брати на клини,нам яти вуха
Своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю І. Франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них просто неможливо. Серед прозової спадщини особливо яскраво виділяється його повість “Захар Беркут”, створена у 1883 році. У цій історичній повісті розповідається про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим – молодший син Захара Беркута. Це сміливий
і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не
може пристати на таку умову – ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що “життя в неволі нічого не варте, краще смерть”, проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім’ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.
Метафори:вигравати в уяві,шкірити зуби,накинути оком,голубінь неба заглядає в синь лісового озера,заступали путь,надщербити несхитність,стрілка гойднулась в нашу сторону,кирпу гнути,докори совісті вгризалися в душу.
Епітети:привабливі веселкові барви,хвацькі й отчайдушні мандрівники,пошарпаний велосипед,зворушлива сцена,розчервонілий вусатий здоровань,мовчазний таємничий ліс,казковими велетами,розлючене обличчя,здоровенних і страшних лап
Порівняння:задимів мов і не було,мов йому замакітрилось,сліди лап,мов від крокодила,став,мов укопаний.
Фразеологізми:сісти на шию,брати на клини,нам яти вуха
Своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю І. Франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них просто неможливо. Серед прозової спадщини особливо яскраво виділяється його повість “Захар Беркут”, створена у 1883 році. У цій історичній повісті розповідається про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим – молодший син Захара Беркута. Це сміливий
і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута. У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не
може пристати на таку умову – ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що “життя в неволі нічого не варте, краще смерть”, проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім’ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.