Как характеризует чацкого его внезапное появление ?
·
24 нояб 2018
·
7,7 K
Ольга Т.
Люблю принимать гостей, поэтому научилась готовить. Ценю атмосферу...
Александр Андреевич Чацкий - главный герой комедии Грибоедова "Горе от ума" - три года не был в Москве. Все это время он странствовал по свету - "... Охота странствовать напала на него..." За эти годы он почти не напоминал о себе и не писал Софье Фамусовой, с которой вместе воспитывался в доме Фамусовых после смерти родителей. "...Три года не писал двух слов! И грянул вдруг как с облаков..."
При этом за эти годы Чацкий сохранил свою любовь к Софье и едет в Москву с целью жениться. Им движут чистые романтические чувства и он ждет ответа на них. Он может показаться нам самонадеянным молодым глупцом. Оказывается Софья за эти годы повзрослела, влюблена в Молчалина, и Чацкий ее мало интересует.
Мы видим, что у Чацкого импульсивный, страстный характер, он уверен в себе, в своей победе. Поначалу он считает себя желанным в доме Фамусова и пытается обратить на себя внимание Софьи, говоря на темы философские и общественные, оценивая всех, кто ее окружает. Однако благодаря своим независимым, прогрессивным взглядам, свободомыслию и несдержанному, едкому слову он вступает в конфликт с московским обществом, которое не воспринимать его идеи. Ни Скалозубу, ни Фамусову, ни Молчалину остроты Чацкого и сатирические замечания не нужны.
В итоге, этот неожиданный приезд Чацкого нарушает принятые в дворянской среде порядки и устоявшийся уклад жизни в доме Фамусова. Софья не довольна его высказваниями и видит постонную привычку высмеивать пороки других людей: «Малейшая в ком странность чуть видна, у вас тотчас же острота готова». Все слова Чацкого, идеи и комментарии не делают его ближе к возлюбленной, а приближают к разрыву их отношений.
Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у життя людей*.
Наприклад, у п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” гумором сповнені діалоги дійових осіб, зокрема, намагання Мартина прищепити членам своєї родини дворянські риси:
Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?
Сатира – різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді*.
У поемі “Сон” саркастично-карикатурно подано образ цариці:
Цариця-небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.
Ґротеск – художній засіб, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, переплетінні реального з фантастичним*.
Ґротесковою є сцена “генерального мордобитія” в поемі “Сон”:
Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого… та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака;
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. А той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити;
Та верещать; та як ревнуть:
«Гуля наш батюшка, гуля!
Ура!.. ура!.. ура! а-а-а…»
Сарказм – глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про що він говорить. Буває їдким, викривальним, гірким. Сарказм близький до іронії*.
Войти
Поиск по вопросам, ответам и авторам
Как характеризует чацкого его внезапное появление ?
·
24 нояб 2018
·
7,7 K
Ольга Т.
Люблю принимать гостей, поэтому научилась готовить. Ценю атмосферу...
Александр Андреевич Чацкий - главный герой комедии Грибоедова "Горе от ума" - три года не был в Москве. Все это время он странствовал по свету - "... Охота странствовать напала на него..." За эти годы он почти не напоминал о себе и не писал Софье Фамусовой, с которой вместе воспитывался в доме Фамусовых после смерти родителей. "...Три года не писал двух слов! И грянул вдруг как с облаков..."
При этом за эти годы Чацкий сохранил свою любовь к Софье и едет в Москву с целью жениться. Им движут чистые романтические чувства и он ждет ответа на них. Он может показаться нам самонадеянным молодым глупцом. Оказывается Софья за эти годы повзрослела, влюблена в Молчалина, и Чацкий ее мало интересует.
Мы видим, что у Чацкого импульсивный, страстный характер, он уверен в себе, в своей победе. Поначалу он считает себя желанным в доме Фамусова и пытается обратить на себя внимание Софьи, говоря на темы философские и общественные, оценивая всех, кто ее окружает. Однако благодаря своим независимым, прогрессивным взглядам, свободомыслию и несдержанному, едкому слову он вступает в конфликт с московским обществом, которое не воспринимать его идеи. Ни Скалозубу, ни Фамусову, ни Молчалину остроты Чацкого и сатирические замечания не нужны.
В итоге, этот неожиданный приезд Чацкого нарушает принятые в дворянской среде порядки и устоявшийся уклад жизни в доме Фамусова. Софья не довольна его высказваниями и видит постонную привычку высмеивать пороки других людей: «Малейшая в ком странность чуть видна, у вас тотчас же острота готова». Все слова Чацкого, идеи и комментарии не делают его ближе к возлюбленной, а приближают к разрыву их отношений.
Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у життя людей*.
Наприклад, у п’єсі І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” гумором сповнені діалоги дійових осіб, зокрема, намагання Мартина прищепити членам своєї родини дворянські риси:
Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?
Сатира – різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді*.
У поемі “Сон” саркастично-карикатурно подано образ цариці:
Цариця-небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще, на лихо, сердешне
Хита головою.
Так оце-то та богиня!
Лишенько з тобою.
А я, дурний, не бачивши
Тебе, цяце, й разу,
Та й повірив тупорилим
Твоїм віршемазам.
Ґротеск – художній засіб, що ґрунтується на свідомому перебільшенні, контрастах трагічного й комічного, переплетінні реального з фантастичним*.
Ґротесковою є сцена “генерального мордобитія” в поемі “Сон”:
Дивлюсь, цар підходить
До найстаршого… та в пику
Його як затопить!..
Облизався неборака;
Та меншого в пузо —
Аж загуло!.. А той собі
Ще меншого туза
Межи плечі; той меншого,
А менший малого,
А той дрібних, а дрібнота
Уже за порогом
Як кинеться по улицях,
Та й давай місити
Недобитків православних,
А ті голосити;
Та верещать; та як ревнуть:
«Гуля наш батюшка, гуля!
Ура!.. ура!.. ура! а-а-а…»
Сарказм – глузування над людиною, державою, діяльністю організацій, що ґрунтується на почутті переваги мовця над тим, про що він говорить. Буває їдким, викривальним, гірким. Сарказм близький до іронії*.
У нас же й світа, як на те —
Одна Сибір неісходима!
А тюрм, а люду!.. Що й лічить!
Од молдаванина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!
Объяснение: