Що уславлює та засуджує автор у вірші "захочеш -і будеш" ? 2) Що уславлює та засуджує автор у вірші " Сучасникам" ? 3) Що уславлює та засуджує автор у вірші "пломінний день " ?
А. С. Пушкин - величайший русский поэт и прозаик века. Он является основоположником новой русской литературы, одним из первых реалистов в нашей литературе. Именно после него раскрылись таланты других писателей и поэтов: Лермонтова, Гоголя, Толстого, Некрасова и Достоевского. Лирика поэта многотемна. Но сколь бы ни были разнообразны вопросы, поднятые поэтом, они все пронизаны философским содержанием.
Под влиянием Батюшкова он рассматривал смысл жизни с позиций жизнерадостного эпикурейства. По его мнению, цель существования человека заключалась в наслаждениях, дружеских пирушках, прожигании жизни в веселых компаниях друзей:
Смертный, век твой привиденье:
Счастье резвое лови;
Наслаждайся, наслаждайся;
Чаще кубок наливай;
Страстью пылкой утомляйся
И за чашей отдыхай!
Так пишет шестнадцатилетний поэт в стихотворении “Гроб Анакреона” (1815). Похожие мысли просматриваются и в других юношеских стихотворениях поэта:
Байрон «Хотів би жити знов у горах» у перекладі Д.Паламарчука. Аналіз. Вірш «Хотів би жити знов у горах» написаний дев’ятнадцятирічним Байроном у 1807 році, коли він був ще студентом Кембриджа. Цей вірш входить до першої збірки віршів молодого поета «Години дозвілля» (Hours of idleness).Головна тема вірша – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства.Вірш являє собою внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу.Художні особливості вірша: Епітети: дитям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан, вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове. Порівняння: душа, мов птах прип'ятий; як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти. Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; А ти, о Жінко, світоч вроди.Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята? Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ лукавства і облуди.
А. С. Пушкин - величайший русский поэт и прозаик века. Он является основоположником новой русской литературы, одним из первых реалистов в нашей литературе. Именно после него раскрылись таланты других писателей и поэтов: Лермонтова, Гоголя, Толстого, Некрасова и Достоевского. Лирика поэта многотемна. Но сколь бы ни были разнообразны вопросы, поднятые поэтом, они все пронизаны философским содержанием.
Под влиянием Батюшкова он рассматривал смысл жизни с позиций жизнерадостного эпикурейства. По его мнению, цель существования человека заключалась в наслаждениях, дружеских пирушках, прожигании жизни в веселых компаниях друзей:
Смертный, век твой привиденье:
Счастье резвое лови;
Наслаждайся, наслаждайся;
Чаще кубок наливай;
Страстью пылкой утомляйся
И за чашей отдыхай!
Так пишет шестнадцатилетний поэт в стихотворении “Гроб Анакреона” (1815). Похожие мысли просматриваются и в других юношеских стихотворениях поэта:
До капли наслажденье пей,
Живи беспечен, равнодушен!
Мгновенью жизни будь послушен,
Будь молод в юности твоей!
Объяснение:
Это как можно кратче^
|