Рассказ Льва Николаевича Толстого " Кавказкий пленник" , как и многое другие рассказы толстого был написан во время татарско - кавказкой войны. В этом рассказе главные герои - Иван Жилин, Костылин и несколько татар. Возможно, в названии рассказа один герой, потому что Жилин был более целеустремлённый, сильный, выносливый. Это доказано в некоторых эпизодах рассказа - как им не удалось первый раз убежать из плена от татар, так с этого момента Костылин стал ещё слабее. А Жилин после этого момента не пал духом. Он был дружелюбным - подружился даже с детьми татар - врагов своего народа. Вскоре с своей смекалки Жилин смог выбраться из плена, сам, потратив много усилий, а Костылин доказывает свою слаботу, тем, что его через какое то время за пять тысяч выкупили, а на то время это большие деньги. Мне понравился рассказ "Кавказкий пленник", потому что в нём выражается вся сила, смелость, умение не падать духом российского народа.
Запам’ятались Олесеві очі: «чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ». Так, хлопчик допитливий, цікавиться всіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи. «Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах». Олесь сприймає природу як живу істоту; зрозумівши, що сосна помирає, він хоче їй до хоч би нагребти сніжку на її оголене коріння. Жаль йому і льоду, який ламають хлопці, і пліточки, яка опинилася в зубах у щуки. Хлопчина має творчу, живу уяву, яка допомагає йому жити цікаво, змістовно, бачити красу навколо себе.
Олесь добрий, і навіть я б сказала, мудрий. Він не забіяка (не дав же здачі Федькові!). Але, разом з тим, Олесь — рішучий хлопець. Він уміє обстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти і дозволити виконувати інше завдання. Не сприймає він і дідову жорстоку науку: «Тут, на землі, не бити не можна».
Я думаю, що такі, як Олесь, стають справжніми людьми, небайдужими, чутливими до навколишнього світу. І без таких «диваків» світ став би жорстоким і холодним.
В этом рассказе главные герои - Иван Жилин, Костылин и несколько татар. Возможно, в названии рассказа один герой, потому что Жилин был более целеустремлённый, сильный, выносливый. Это доказано в некоторых эпизодах рассказа - как им не удалось первый раз убежать из плена от татар, так с этого момента Костылин стал ещё слабее. А Жилин после этого момента не пал духом. Он был дружелюбным - подружился даже с детьми татар - врагов своего народа. Вскоре с своей смекалки Жилин смог выбраться из плена, сам, потратив много усилий, а Костылин доказывает свою слаботу, тем, что его через какое то время за пять тысяч выкупили, а на то время это большие деньги.
Мне понравился рассказ "Кавказкий пленник", потому что в нём выражается вся сила, смелость, умение не падать духом российского народа.
Запам’ятались Олесеві очі: «чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ». Так, хлопчик допитливий, цікавиться всіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи. «Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах». Олесь сприймає природу як живу істоту; зрозумівши, що сосна помирає, він хоче їй до хоч би нагребти сніжку на її оголене коріння. Жаль йому і льоду, який ламають хлопці, і пліточки, яка опинилася в зубах у щуки. Хлопчина має творчу, живу уяву, яка допомагає йому жити цікаво, змістовно, бачити красу навколо себе.
Олесь добрий, і навіть я б сказала, мудрий. Він не забіяка (не дав же здачі Федькові!). Але, разом з тим, Олесь — рішучий хлопець. Він уміє обстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти і дозволити виконувати інше завдання. Не сприймає він і дідову жорстоку науку: «Тут, на землі, не бити не можна».
Я думаю, що такі, як Олесь, стають справжніми людьми, небайдужими, чутливими до навколишнього світу. І без таких «диваків» світ став би жорстоким і холодним.
Читать полностью: http://tvori.com.ua/tvir-za-opovidannyam-grigora-tyutyunnika-divak/#ixzz4f5j2BmtX
Подробнее - на -
Объяснение: