Сделать анализ стихотворения ! * * * как часто ночью в тишине глубокой меня тревожит тот же дивный сон: в туманной мгле стоит дворец высокий и длинный ряд дорических колонн, средь диких гор от них ложатся тени, к реке ведут широкие ступени. и солнце там не блещет, порой сквозь тучи выглянет
луна, о влажный брег порой лениво плещет, катяся мимо, сонная волна, и истуканов рой на плоской крыше стоит во тьме один другого выше. туда, туда неведомая сила вдоль по реке влечёт мою ладью, к высоким окнам взор мой пригвоздила, желаньем грудь наполнила мою. . . . . . . . . . . я жду
тебя. я жду, чтоб ты склонила на тёмный дол свой животворный взгляд,— тогда взойдёт огнистое светило, в алмазных искрах струи заблестят, проснётся замок, позлатятся горы и загремят невидимые хоры. я жду, но тщетно грудь моя трепещет, лишь сквозь туман виднеется луна, о влажный берег лишь лениво
плещет, катяся мимо, сонная волна, и истуканов рой на плоской крыше стоит во тьме один другого выше. алексей толстой

Хотели мы с вовкой пойти в кино. мы это решили давным-давно. но тут серёжка позвал его, и вовка бросил меня одного. а как же я, а как же я? ведь он говорит, что мы – друзья! хотели мы с вовкой в поход пойти, уже собрались мы с ним почти, но петька его позвал гулять, и вовка бросил меня опять. а как же я, а как же я? ведь он говорит, что мы – друзья! хотели мы с вовкой пойти в музей. меня торопил он: «скорей, скорей! » но тут олег заглянул в наш класс, и вовка с ним убежал тотчас. а как же я, а как же я? ведь он говорит, что мы – друзья! вчера я за партой один сидел, сидел и на вовку с надеждой глядел. но вовке всё было – трын-трава. взглянул на меня он едва-едва. а как же я, а как же я? неужто мы больше с ним – не друзья? а нынче я снова счастливым был. нет, нет! мой вовка меня не забыл! сказал он мне: «витька! ты бы не смог пойти сегодня со мной на каток? » и сразу я, и сразу я воскликнул: «конечно! ведь мы – друзья! »

роздуми письменнинів-фантастів про майбутнє.  майбутнє здавна приваблювало людей. та найбільше писали про нього гіисьменники-фантасти, які силою своєї уяви намагалися показати його нам, пе­ресічним читачам. звичайно, кожен фантаст змальовував його по-різному.

американський письменник р. д. бредбері писав про міжгалактичні експе­диції, описував міста майбутнього, перенесення людей майбутнього за ­гою машини часу в наші часи. його найбільше хвилювалр те, що у майбутньо­му люди втратили моральні цінності і врешті-решт стали варварами і дикунами.  вони знищили все, що було створено минулими поколіннями: заводи, фабрики,  міста, книги, картини. письменник своїми творами застерігає читачів від таких помилок. зокрема, цій темі присвячено оповідання «усмішка». але фінал твору з образами-символами ранку, розповідями про зміни, що відбулися в душі тома під час споглядання картини, вселяють надію, що цивілізацію врятує «людина з душею», тобто особистість, здатна сприймати і розуміти красу та творити нове, нормальне, життя.

в оповіданні р. шеклі «запах думки» дія теж відбувається у далекому висо- корозвинутому майбутньому. але там, на відміну від оповідання р. д. бредбері «усмішка», діють закони взає: рятувальники встигли прийти на допог  могу кліві і навіть виклопотали для нього медаль.

у творах р.,д. бредбері та р. шеклі зображено різні конфлікти, які можуть бути у майбутньому суспільстві. в оповіданні «усмішка» — це конфлікт між геро­єм і світом (том і натовп городян), а в оповіданні «запах думки» — конфлікт по­будовано на стосунках головного героя кліві з неземною цивілізацією.

але перемагає завжди здоровий глузд і віра в те, що все зміниться на краще. так і має бути у цьому житті.

а ще обидва письменники у своїх творах стверджують думку про те, що тіль­ки від людини, її розуму, прагнень, діяльності залежить, яким буде це майбутнє. і тут є над чим замислитися.