Сміхом крізь сльози звучать окремі місця твору. У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького). Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
4) Поэт рассказывает историю декабристов, показывая через образы кормчего и гребцов, какую высокую цену им пришлось заплатить за решение изменить судьбу России. Сам Пушкин говорит о том, что он не изменил этим идеям и поет прежние гимны.Несмотря на то, что стихотворение составляют всего четыре строфы, его легко можно разделить на три части. В первой высказывается идея о дружной совместной работе людей, которые ведут корабль в гавань, и певца, подбадривающего их своими песнями. Вторая часть – описание стихии, которая вторгается в жизни корабельщиков. Здесь явно прослеживается аналогия с самодержавием, которое заставило декабристов заплатить высокую цену за свои убеждения.
И, наконец, третья часть – это рассказ о том, что поэт Трактовать его можно двояко: с одной стороны, это случилось потому, что он доверился миру, с другой же Пушкин снова высказывает мысль о том, что поэт является божьим избранником. В этой же строфе он высказывает самую главную мысль о верности идеям декабристов.
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
1)С) поучительный рассказ в иносказательном виде
2) Д
3) В
4) Поэт рассказывает историю декабристов, показывая через образы кормчего и гребцов, какую высокую цену им пришлось заплатить за решение изменить судьбу России. Сам Пушкин говорит о том, что он не изменил этим идеям и поет прежние гимны.Несмотря на то, что стихотворение составляют всего четыре строфы, его легко можно разделить на три части. В первой высказывается идея о дружной совместной работе людей, которые ведут корабль в гавань, и певца, подбадривающего их своими песнями. Вторая часть – описание стихии, которая вторгается в жизни корабельщиков. Здесь явно прослеживается аналогия с самодержавием, которое заставило декабристов заплатить высокую цену за свои убеждения.
И, наконец, третья часть – это рассказ о том, что поэт Трактовать его можно двояко: с одной стороны, это случилось потому, что он доверился миру, с другой же Пушкин снова высказывает мысль о том, что поэт является божьим избранником. В этой же строфе он высказывает самую главную мысль о верности идеям декабристов.