В
Все
М
Математика
А
Английский язык
Х
Химия
Э
Экономика
П
Право
И
Информатика
У
Українська мова
Қ
Қазақ тiлi
О
ОБЖ
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
У
Українська література
М
Музыка
П
Психология
А
Алгебра
Л
Литература
Б
Биология
М
МХК
О
Окружающий мир
О
Обществознание
И
История
Г
Геометрия
Ф
Французский язык
Ф
Физика
Д
Другие предметы
Р
Русский язык
Г
География
bobamina2004
bobamina2004
17.08.2022 18:32 •  Литература

Сделать краткий пересказ по плану Муму: 1.Герасим в Москве
2.Любовь к Татьяне
3.Отъезд Татьяны и Капитона
щенка
5.Самый счастливый год в жизни Герасима
6.Муму в покоях барыни
7.Исчезновение Муму
8.Герасим прячет любимицу
9.Атака каморки Герасима
10.Прощание с Муму.Последние минуты
11.Дорога домой
12.Вновь в родных местах

Показать ответ
Ответ:
zarinayespulov
zarinayespulov
09.05.2023 07:08
Повесть «Тарас Бульба» - удивительное по красоте и силе творение великого писателя Николая Васильевича Гоголя. Оно поражает читателей великой силой любви к своей Родине, к своему народу, стремлением к борьбе за независимость родной земли.

  Главный герой повести – старый казак Тарас Бульба. Главную цель своей жизни видит он в борьбе за свободу родной земли. Ему не сидится дома, рядом с женой. Он хочет в Запорожскую Сечь, на волю, где есть разгуляться удалому казаку. Только там, среди товарищей, живет Тарас полноценной жизнью, там он вдыхает воздух свободы полной грудью.

  Тарас Бульба – порождение своего тревожного, полного бранной сечи времени. В XV-XVII веках Украина переживала трудные времена. Порабощенная, разоренная, она всячески старалась отстоять свою независимость, сохранить свою религию и обычаи. За это борется атаман запорожского войска Бульба Тарас. С первых строк читатель видит прежде всего воина. Убранство его дома говорит само за себя. На стенах висят сабли и нагайки, невода и ружья, рог для пороха, уздечка для коня и путы. То есть, «светлица была убрана… во вкусе того бранного, трудного времени, когда начались разыгрываться схватки и битвы на Украине за унию».
0,0(0 оценок)
Ответ:
olya2010
olya2010
22.12.2021 17:29

«Мені однаково» ідейно-художній аналіз Сумна доля чекає ліричного героя. Він скоріш за все засуджений на висилання до Сибіру. Але особисті страждання страждання не лякають його. Митцеві не страшно й бути забутим людьми. Трагічне його невільницьке і сирітське минуле привчили його до страждань і забуття. Сумна доля чекає в’язня: все, що задумав написати, згине разом із ним. Герой уважає, що зроблено дуже мало для славної України; щоб залишитися у пам’яті народній, слід зробити більше. Не будуть нащадки згадувати у молитвах, але й це не головне. А головне, що трагічна доля чекає Україну. Її грабують безжальні пани, вони душать її волю, її намагання стати щасливою. Як справжній патріот саме через це найбільш карається поет. У творі ми бачимо, як невідступно мучила Шевченка думка про загрозу відродженню України, якщо російські самодержці присплять національну свідомість українців і викоринять з їхньої свідомості бодай натяки на можливість існування самостійної української держави: Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять. Ось що для Шевченка є головним, а не любов і слава серед співвітчизників! Він без болю зізнається: Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. Але дуже важко повірити у його байдужість щодо причетності до рідної України: «Мені однаково, чи буду я жить в Україні, чи ні». Для поета рідна земля була святою, він так щиро її любив! Але його життєвий шлях несе на собі відбиток довгого перебування у кріпацькій неволі: «На нашій — не своїй землі». Та перед цими рядками є й інші: «На нашій славній Україні». З одного боку, Україна славна і наша, а з іншого — все таки, «не своя», бо невільна, сама собі не належить. Саме в цьому парадоксі й міститься геніальна тема твору: вражаюче глибоке відображення трагізму людини, яка так багато зробила для своєї Батьківщини, але наразі відчула, що через певні обставини від її праці може не залишитися й «малого сліду». Умисне лукавить поет і тоді, коли пише, що «малого сліду не полише на Україні і що його «не пом’яне батько з сином». Ці запевнення поета про власну байдужість до того, чи буде він жити в Україні, чи ні, чи згадуватимуть його на рідній землі, чи не згадуватимуть,— все це для того, щоб наголосити: Шевченкові, звісно, не однаково. Вісімнадцять рядків вірша напружено готують нас до важливості останніх п’яти рядків: Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую збудять… Ох, не однаково мені. У цих рядках Кобзар надзвичайно точно передбачив головну проблему української нації, що, мов меч, висить над нею вже кілька століть і стала чи не найзлободеннішою проблемою сьогоднішнього дня: окраденість у час її оновлення та відродження. Тому з повним правом можна вважати поезію «Мені однаково, чи буду…» зверненням-попередженням сучасному поколінню українців.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/meni-odnakovo-chi-budu-analiz/

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Литература
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота