Пушкінське вірш «У глибині сибірських руд» по-різному розумілося декабристами. Відома відповідь А. І. Одоєвського не була виразом спільної думки. М. І. Муравйов-Апостол та А. Є. Розен бачили в цьому вірші звернення лише до ліцейських друзів автора Пущину та Кюхельбекеру. Д. І. Завалішин зазначав, що деякі «легковірні» декабристи вирішили, що Пушкін повідомляє їм, що в Росії є «продовжувачі їхньої справи».
Зв'язок вірша з ліцейської тематикою неодноразово відзначалася дослідниками. При цьому також вказувалося, що Пушкін в особі своїх найближчих друзів звертався до всіх ув'язнених декабристів
Хто такі "брати" і що означає "меч"? Як зазначалося вище, Д. І. Завалішин у своїх спогадах про каторгу писав, що «вірш Пушкіна викликав у деяких легковірних, після такого досвіду, який ми мали, нездійсненні надії, що насправді «брати меч їм віддадуть» і що, отже , у Росії є продовжувачі їх справи» . Думку цих «легковірних» декабристів поділяли деякі дослідники. Однак загальноприйнятою точкою зору в даний час можна вважати думку, що мова йде не про продовження боротьби, а про відновлення декабристів в цивільних і станових правах
Жил на свете маленький цветок. Рос он на сухой глине пустыря, среди старых, серых камней. Его жизнь началась с семечка, которое принёс на пустырь ветер. Ночью цветок собирал на своих листьях росу, чтобы напиться, а днём ловил принесённые ветром частички земли — это была его пища. Трудно было цветку, но он хотел жить и превозмогал терпением «свою боль от голода и усталости».
Летом цветок распустил жёлтый венчик ароматных лепестков и стал похож на звезду. Однажды мимо пустыря проходила девочка Даша. Она жила в пионерском лагере и несла на почту письмо маме, по которой очень соскучилась. До неё донёсся аромат цветка, и девочка подумала, что он тоже скучает по маме, только вместо слёз источает благоухание. Даша осмотрела пустырь и поняла, как тяжело приходится цветку. На следующий день она привела на пустырь пионеров, которые удобрили землю.
Через год Даша пришла на пустырь и увидела, что он превратился в цветущий луг, усыпанный цветами — детьми первого цветка. Новые цветы, тоже красивые и душистые, были немного хуже неизвестного цветка, и Даше стало грустно. И тут она увидела цветок, выросший «из середины стеснившихся камней». Он был прекраснее и сильнее своего отца, поскольку вырос в камне. «Даше показалось, что цветок тянется к ней, что он зовёт её к себе безмолвным голосом своего благоухания»
Объяснение:
Пушкінське вірш «У глибині сибірських руд» по-різному розумілося декабристами. Відома відповідь А. І. Одоєвського не була виразом спільної думки. М. І. Муравйов-Апостол та А. Є. Розен бачили в цьому вірші звернення лише до ліцейських друзів автора Пущину та Кюхельбекеру. Д. І. Завалішин зазначав, що деякі «легковірні» декабристи вирішили, що Пушкін повідомляє їм, що в Росії є «продовжувачі їхньої справи».
Зв'язок вірша з ліцейської тематикою неодноразово відзначалася дослідниками. При цьому також вказувалося, що Пушкін в особі своїх найближчих друзів звертався до всіх ув'язнених декабристів
Хто такі "брати" і що означає "меч"? Як зазначалося вище, Д. І. Завалішин у своїх спогадах про каторгу писав, що «вірш Пушкіна викликав у деяких легковірних, після такого досвіду, який ми мали, нездійсненні надії, що насправді «брати меч їм віддадуть» і що, отже , у Росії є продовжувачі їх справи» . Думку цих «легковірних» декабристів поділяли деякі дослідники. Однак загальноприйнятою точкою зору в даний час можна вважати думку, що мова йде не про продовження боротьби, а про відновлення декабристів в цивільних і станових правах
Жил на свете маленький цветок. Рос он на сухой глине пустыря, среди старых, серых камней. Его жизнь началась с семечка, которое принёс на пустырь ветер. Ночью цветок собирал на своих листьях росу, чтобы напиться, а днём ловил принесённые ветром частички земли — это была его пища. Трудно было цветку, но он хотел жить и превозмогал терпением «свою боль от голода и усталости».
Летом цветок распустил жёлтый венчик ароматных лепестков и стал похож на звезду. Однажды мимо пустыря проходила девочка Даша. Она жила в пионерском лагере и несла на почту письмо маме, по которой очень соскучилась. До неё донёсся аромат цветка, и девочка подумала, что он тоже скучает по маме, только вместо слёз источает благоухание. Даша осмотрела пустырь и поняла, как тяжело приходится цветку. На следующий день она привела на пустырь пионеров, которые удобрили землю.
Через год Даша пришла на пустырь и увидела, что он превратился в цветущий луг, усыпанный цветами — детьми первого цветка. Новые цветы, тоже красивые и душистые, были немного хуже неизвестного цветка, и Даше стало грустно. И тут она увидела цветок, выросший «из середины стеснившихся камней». Он был прекраснее и сильнее своего отца, поскольку вырос в камне. «Даше показалось, что цветок тянется к ней, что он зовёт её к себе безмолвным голосом своего благоухания»