СДЕЛАТЬ. Прочитайте этюд Д. С. Лихачева. Сравните методы, с которых разбирает художественное произведение ученый, с теми методами, которые использует критик. Где больше эмоциональных доводов, риторических приёмов? Почему?
Именно А. С. Пушкин считается основоположником современного литературного русского языка. Кроме того, он ввёл в обиход множество новых слов – “машинально”, “вульгарный”, “галоши” и множество других.
Всю жизнь Пушкин страдал от зависимости от карточных игр. Поэт был чрезвычайно азартным человеком, и часто проигрывал огромные суммы денег.
В краткой биографии Пушкина лишь вскользь упоминается, что он, помимо всего прочего, отлично рисовал. Пусть он и не был художником, но свои рукописи Александр Сергеевич неизменно украшал множеством талантливых иллюстраций.
Несмотря на невероятную славу, которая ещё при жизни Пушкина создала ему репутацию величайшего русского поэта, он никогда не был слишком богат. Деньги, которые он получал за свои произведения, даже не могли покрыть долгов, которые за ним всегда водились.
Александра Сергеевича Пушкина считают “своим” поэтом не только в России, но и в Африке, в стране Эфиопия. Именно оттуда был родом его прадед, Абрам Ганнибал. Неоконченный роман “Арап Петра Великого” поэт посвятил именно своему прадеду.
Одно из самых знаменитых произведений А. С. Пушкина – роман в стихах “Евгений Онегин”. Поэт работал над ним целых 7 лет! Позднее роман лёг в основу одноимённой оперы, а также был неоднократно экранизирован.
Целых две масонских ложи называются “Александр Сергеевич Пушкин”, причём одна из них находится в России, а другая – во Франции. Сам поэт был членом масонской ложи “Овидий”.
Згідно з автобіографічним твором «Скорботні елегії», Овідій народився в забезпеченій провінційній сім'ї вершницького стану. Із братом Луцієм, який був на рік старший, спочатку навчався в граматичній школі в Римі, а потім отримав звичайну для того часу риторичну освіту. Виявивши непересічні здібності до риторики, займався політикою: був одним з нижчих міських урядників у колегії тріумвірів, а опісля, членом судової колегії децемвірів. Проте потяг до віршування узяв верх: став членом гуртка Марка Валерія Мессали, мав нагоду зустрітися з Вергілієм на декламуванні Горацієм його віршів, підтримував дружні зв'язки з Секстом Проперцієм й Тібуллом. Освіту завершив у Афінах, після чого здійснив подорож східним Середземномор'ям з поетом Емілієм Макром, а потім до повернення в Рим побував на Сицилії. грудні 8 року н. е. імператор Октавіан Август несподівано заслав поета у Томи — грецьку колонію біля гирла Дунаю (нині сучасне місто Констанца на території Румунії). Причинами для вигнання були «образа та помилка»: «образою» стала поема «Мистецтво кохання», яка з'явилась вісьмома роками раніше, що сам поет підкреслював неодноразово — вихід поеми випадково збігся зі скандалом, пов'язаним з подружньою невірністю дочки імператора Юлії. Проте натяк Овідія, в чому полягала «помилка», залишився нерозгаданим. Був якийсь безпосередній привід, щось «ненароком побачене», можливо, якийсь факт, що компрометував Августа або його сім'ю. Дослідники вважають, що Овідій був довіреною особою в любовному зв'язку Юлії, інші — що він був утаємничений у династичні інтриги, з метою позбавити Тиберія, сина імператриці Лівії від попереднього шлюбу, прав спадкоємця.
Коли це сталося, Овідій перебував на острові Ельба. Невідомо, чи відбувався якийсь суд, можливо, таємний. Проте майно поета не конфісковано і його третя дружина Фабія, рідня імператора, залишилась у Римі, щоб домогтися помилування. Перед від'їздом вигнанець спалив «Метаморфози», хоча саме цей твір поет вважав запорукою свого безсмертя, своїм пам'ятником; на щастя, друзі зберегли копії твору. На засланні лише віра у відданість дружини та сподівання на милість імператора слугували Овідію єдиною втіхою. Після смерті Августа у 14 році н. е., з'явилась надія на швидке звільнення, проте у Тиберія, до якого поет звертався через його племінника Германіка, розуміння не знайшов через недовіру Тиберія до Германіка. Під кінець життя Овідій, вочевидь, змирився з долею.
Надеюсь ,что пригодится)
Объяснение:
Именно А. С. Пушкин считается основоположником современного литературного русского языка. Кроме того, он ввёл в обиход множество новых слов – “машинально”, “вульгарный”, “галоши” и множество других.
Всю жизнь Пушкин страдал от зависимости от карточных игр. Поэт был чрезвычайно азартным человеком, и часто проигрывал огромные суммы денег.
В краткой биографии Пушкина лишь вскользь упоминается, что он, помимо всего прочего, отлично рисовал. Пусть он и не был художником, но свои рукописи Александр Сергеевич неизменно украшал множеством талантливых иллюстраций.
Несмотря на невероятную славу, которая ещё при жизни Пушкина создала ему репутацию величайшего русского поэта, он никогда не был слишком богат. Деньги, которые он получал за свои произведения, даже не могли покрыть долгов, которые за ним всегда водились.
Александра Сергеевича Пушкина считают “своим” поэтом не только в России, но и в Африке, в стране Эфиопия. Именно оттуда был родом его прадед, Абрам Ганнибал. Неоконченный роман “Арап Петра Великого” поэт посвятил именно своему прадеду.
Одно из самых знаменитых произведений А. С. Пушкина – роман в стихах “Евгений Онегин”. Поэт работал над ним целых 7 лет! Позднее роман лёг в основу одноимённой оперы, а также был неоднократно экранизирован.
Целых две масонских ложи называются “Александр Сергеевич Пушкин”, причём одна из них находится в России, а другая – во Франции. Сам поэт был членом масонской ложи “Овидий”.
Згідно з автобіографічним твором «Скорботні елегії», Овідій народився в забезпеченій провінційній сім'ї вершницького стану. Із братом Луцієм, який був на рік старший, спочатку навчався в граматичній школі в Римі, а потім отримав звичайну для того часу риторичну освіту. Виявивши непересічні здібності до риторики, займався політикою: був одним з нижчих міських урядників у колегії тріумвірів, а опісля, членом судової колегії децемвірів. Проте потяг до віршування узяв верх: став членом гуртка Марка Валерія Мессали, мав нагоду зустрітися з Вергілієм на декламуванні Горацієм його віршів, підтримував дружні зв'язки з Секстом Проперцієм й Тібуллом. Освіту завершив у Афінах, після чого здійснив подорож східним Середземномор'ям з поетом Емілієм Макром, а потім до повернення в Рим побував на Сицилії. грудні 8 року н. е. імператор Октавіан Август несподівано заслав поета у Томи — грецьку колонію біля гирла Дунаю (нині сучасне місто Констанца на території Румунії). Причинами для вигнання були «образа та помилка»: «образою» стала поема «Мистецтво кохання», яка з'явилась вісьмома роками раніше, що сам поет підкреслював неодноразово — вихід поеми випадково збігся зі скандалом, пов'язаним з подружньою невірністю дочки імператора Юлії. Проте натяк Овідія, в чому полягала «помилка», залишився нерозгаданим. Був якийсь безпосередній привід, щось «ненароком побачене», можливо, якийсь факт, що компрометував Августа або його сім'ю. Дослідники вважають, що Овідій був довіреною особою в любовному зв'язку Юлії, інші — що він був утаємничений у династичні інтриги, з метою позбавити Тиберія, сина імператриці Лівії від попереднього шлюбу, прав спадкоємця.
Коли це сталося, Овідій перебував на острові Ельба. Невідомо, чи відбувався якийсь суд, можливо, таємний. Проте майно поета не конфісковано і його третя дружина Фабія, рідня імператора, залишилась у Римі, щоб домогтися помилування. Перед від'їздом вигнанець спалив «Метаморфози», хоча саме цей твір поет вважав запорукою свого безсмертя, своїм пам'ятником; на щастя, друзі зберегли копії твору. На засланні лише віра у відданість дружини та сподівання на милість імператора слугували Овідію єдиною втіхою. Після смерті Августа у 14 році н. е., з'явилась надія на швидке звільнення, проте у Тиберія, до якого поет звертався через його племінника Германіка, розуміння не знайшов через недовіру Тиберія до Германіка. Під кінець життя Овідій, вочевидь, змирився з долею.
Пояснення: