Аналіз твору «Вершники» Яновський Юрій Яновський «Вершники» аналіз твору наведений в цій статті. Жанр «Вершники» — новелістичний роман. Головні герої «Вершники»: Фрунзе, Мусій та Іван Половці, Данило Чабан, Швед, Чубенко, Максим, Адаменко, безіменний листоноша. Тема громадянської війни у романі «Вершники» постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти. Композиція «Вершники»: Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна майстерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно завершених новел, які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни. 1.«Подвійне коло», 2.«Дитинство», 3.«Шаланда в морі», 4.«Батальйон Шведа», 5.«Лист у вічність», 6.«Чубенко, командир полку», 7.«Шлях армій», 8.«Адаменко» Проблематика «Вершники»: • Трагедія роду й народу. • Розпад родини заради ідеї. • Революція і народ. • Політичні платформи різних партій і політичних сил. • Відданість справі. • Творча праця та духовні цінності. • Проблема братовбивчої громадянської війни. Особливості «Вершники»: • Роман складається з восьми композиційно й сюжетно пов’язаних новел. • Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій. • Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів». • Має ознаки народної думи, героїчної поеми,новели. • Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах. • Головний мотив — розпад людського роду, що почався з революцією. • Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб. Роман розпочинається новелою «Подвійне коло». Автор зразу вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. На степових просторах ллється кров чотирьох братів, обдурених, осліплених ворожими проповідями шовіністів і монархістів, націоналістів і анархістів. Новела «Подвійне коло» (коло інтересів класових і родинних) — класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця про непростий час в історії свого народу, коли брат убиває брата. Той «умовний» бій у степу під Компановкою символізує собою всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але емоційний акцент зовсім на іншому — автор не підтримує цю криваву різню, хоча вона й задля нового життя.
В крещенский вечер девушка Светлана гадает со своими подругами. Она грустит, потому что ее любимый далеко и уже год не пишет ей. Подружки советуют Светлане сегодня погадать на своего суженого (по словам девушек, суженый должен явиться). В ту же ночь Светлана садится за стол, на котором лежат два столовых прибора и зеркало. Девушка с волнением смотрит в зеркало. Вдруг в комнату как будто кто-то входит, в зеркале блестят чьи-то глаза и слышится шепот: "Я с тобой, моя краса...". Светлана видит перед собой своего возлюбленного. Тот приглашает девушку венчаться в церковь, где их уже ждет священник. Влюбленные едут в санях в церковь. Молодой человек выглядит молчаливым, бледным и унылым. По пути влюбленные видят храм, в котором люди стоят вокруг гроба. Наконец Светлана и ее возлюбленный приезжают к церкви для венчания. Внезапно жених, а также кони и сани куда-то исчезают. Светлана остается одна в неизвестном месте. Сквозь метель Светлана замечает избушку, в которой горит свет. Девушка входит в дом и внутри видит гроб с покойником. Девушка молится перед иконами и ждет в углу. Внезапно к ней подлетает белый голубь и обнимает ее. Тем временем Светлана слышит стон покойника и видит его грозный взгляд, в котором чувствуется смерть. Девушка понимает, что покойник и есть ее возлюбленный. В этот момент Светлана пробуждается ото сна и видит, что на дворе уже утро. Девушка боится, что ее кошмарный сон сбудется. Днем Светлана сидит у окна. Вдруг к ее дому подъезжает неизвестный гость. Им оказывается ее жених - живой и невредимый. Молодой человек по-прежнему любит Светлану. Девушка понимает, что ее страшный сон ничего не значил. В конце автор желает Светлане счастливой жизни и удачи.
Відповідь у низу!
Объяснение:
Аналіз твору «Вершники» Яновський Юрій Яновський «Вершники» аналіз твору наведений в цій статті. Жанр «Вершники» — новелістичний роман. Головні герої «Вершники»: Фрунзе, Мусій та Іван Половці, Данило Чабан, Швед, Чубенко, Максим, Адаменко, безіменний листоноша. Тема громадянської війни у романі «Вершники» постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти. Композиція «Вершники»: Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна майстерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно завершених новел, які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни. 1.«Подвійне коло», 2.«Дитинство», 3.«Шаланда в морі», 4.«Батальйон Шведа», 5.«Лист у вічність», 6.«Чубенко, командир полку», 7.«Шлях армій», 8.«Адаменко» Проблематика «Вершники»: • Трагедія роду й народу. • Розпад родини заради ідеї. • Революція і народ. • Політичні платформи різних партій і політичних сил. • Відданість справі. • Творча праця та духовні цінності. • Проблема братовбивчої громадянської війни. Особливості «Вершники»: • Роман складається з восьми композиційно й сюжетно пов’язаних новел. • Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій. • Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів». • Має ознаки народної думи, героїчної поеми,новели. • Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах. • Головний мотив — розпад людського роду, що почався з революцією. • Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб. Роман розпочинається новелою «Подвійне коло». Автор зразу вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. На степових просторах ллється кров чотирьох братів, обдурених, осліплених ворожими проповідями шовіністів і монархістів, націоналістів і анархістів. Новела «Подвійне коло» (коло інтересів класових і родинних) — класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця про непростий час в історії свого народу, коли брат убиває брата. Той «умовний» бій у степу під Компановкою символізує собою всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але емоційний акцент зовсім на іншому — автор не підтримує цю криваву різню, хоча вона й задля нового життя.
В крещенский вечер девушка Светлана гадает со своими подругами. Она грустит, потому что ее любимый далеко и уже год не пишет ей. Подружки советуют Светлане сегодня погадать на своего суженого (по словам девушек, суженый должен явиться). В ту же ночь Светлана садится за стол, на котором лежат два столовых прибора и зеркало. Девушка с волнением смотрит в зеркало. Вдруг в комнату как будто кто-то входит, в зеркале блестят чьи-то глаза и слышится шепот: "Я с тобой, моя краса...". Светлана видит перед собой своего возлюбленного. Тот приглашает девушку венчаться в церковь, где их уже ждет священник. Влюбленные едут в санях в церковь. Молодой человек выглядит молчаливым, бледным и унылым. По пути влюбленные видят храм, в котором люди стоят вокруг гроба. Наконец Светлана и ее возлюбленный приезжают к церкви для венчания. Внезапно жених, а также кони и сани куда-то исчезают. Светлана остается одна в неизвестном месте. Сквозь метель Светлана замечает избушку, в которой горит свет. Девушка входит в дом и внутри видит гроб с покойником. Девушка молится перед иконами и ждет в углу. Внезапно к ней подлетает белый голубь и обнимает ее. Тем временем Светлана слышит стон покойника и видит его грозный взгляд, в котором чувствуется смерть. Девушка понимает, что покойник и есть ее возлюбленный. В этот момент Светлана пробуждается ото сна и видит, что на дворе уже утро. Девушка боится, что ее кошмарный сон сбудется. Днем Светлана сидит у окна. Вдруг к ее дому подъезжает неизвестный гость. Им оказывается ее жених - живой и невредимый. Молодой человек по-прежнему любит Светлану. Девушка понимает, что ее страшный сон ничего не значил. В конце автор желает Светлане счастливой жизни и удачи.
максимально короткий
Подпишись на меня