1. Главная книга Павла Петровича Бажова — сборник уральских сказов «Малахитовая шкатулка». Книга эта получила мировое признание, переведена на многие иностранные языки. Бажов стремился передать интонации старых мастеровых, от которых он записал многие сказочные сюжеты. Между тем очевидно, что успех бажовских сказок предопределило именно сходство с фольклорными текстами – по ритму, по настроению, по звучанию. В книги были включены и персонажи, заимствованные из старинных уральских верований, и такие, которые все же имели прототипы в народных сказаниях.
2. Малахит
3. Хозяйка медной горы превратилась в ящерицу с человеческой головой.
4. Вольную
5. Вырубленные из этого малахита столбы поставили в главной церкви Санкт-Петербурга.
Образ Великого Духа Гітчі-Маніту. За віруваннями індіанців, він створив усе живе на землі й послав до людей Гайавату, ім’я якого означає «пророк», «учитель». Мета Гітчі-Маніту – припинити сварки. Він не тільки виконує місію миротворця, а ще і вчить людей жити у мирі Епітети: могучий, милосердний; гіперболи: проводить путь річці, одламав рукою камінь, від подиху гойдаються віти. Головні риси характеру Гітчі-Маніту: розум, мудрість, урівноваженість, гуманізм, сила, мужність. Прийом протиставлення (контрасту), або антитези. Сила — безсилля, згода — ворожнеча, мудрий творець — нерозумні діти. Антитеза дає можливість підкреслити спокій, розум Гітчі-Маніту і войовничість, агресивність індіанців.
Образ Гайавати в індіанській міфології У роботі над поемою Лонгфелло спирався на індіанські міфи про Гайавату. Він писав: «Гайавата — людина дивного походження. Він був посланим до індіанців, щоб розчистити їхні річки, ліси і риболовні місця, навчити народи займатися мирний ремеслом. У різних племен ця людина була відома під різними іменами: Тісвавоп, Свіаво, Тапавозо, Тачепауиадоп, Гайавата, що означає пророк, учитель. У цей старий переказ я вплів й інші цікаві індіанські легенди… Описувані події відбуваються в країні оджібвеїв, на південному березі Верхнього Озера, між Мальовничими Скелями і Великими Пісками».
1. Главная книга Павла Петровича Бажова — сборник уральских сказов «Малахитовая шкатулка». Книга эта получила мировое признание, переведена на многие иностранные языки. Бажов стремился передать интонации старых мастеровых, от которых он записал многие сказочные сюжеты. Между тем очевидно, что успех бажовских сказок предопределило именно сходство с фольклорными текстами – по ритму, по настроению, по звучанию. В книги были включены и персонажи, заимствованные из старинных уральских верований, и такие, которые все же имели прототипы в народных сказаниях.
2. Малахит
3. Хозяйка медной горы превратилась в ящерицу с человеческой головой.
4. Вольную
5. Вырубленные из этого малахита столбы поставили в главной церкви Санкт-Петербурга.
6. Возле него небольшая ящерка сидела
Объяснение:
Відповідь:
Пояснення:
Образ Великого Духа Гітчі-Маніту. За віруваннями індіанців, він створив усе живе на землі й послав до людей Гайавату, ім’я якого означає «пророк», «учитель». Мета Гітчі-Маніту – припинити сварки. Він не тільки виконує місію миротворця, а ще і вчить людей жити у мирі Епітети: могучий, милосердний; гіперболи: проводить путь річці, одламав рукою камінь, від подиху гойдаються віти. Головні риси характеру Гітчі-Маніту: розум, мудрість, урівноваженість, гуманізм, сила, мужність. Прийом протиставлення (контрасту), або антитези. Сила — безсилля, згода — ворожнеча, мудрий творець — нерозумні діти. Антитеза дає можливість підкреслити спокій, розум Гітчі-Маніту і войовничість, агресивність індіанців.
Образ Гайавати в індіанській міфології У роботі над поемою Лонгфелло спирався на індіанські міфи про Гайавату. Він писав: «Гайавата — людина дивного походження. Він був посланим до індіанців, щоб розчистити їхні річки, ліси і риболовні місця, навчити народи займатися мирний ремеслом. У різних племен ця людина була відома під різними іменами: Тісвавоп, Свіаво, Тапавозо, Тачепауиадоп, Гайавата, що означає пророк, учитель. У цей старий переказ я вплів й інші цікаві індіанські легенди… Описувані події відбуваються в країні оджібвеїв, на південному березі Верхнього Озера, між Мальовничими Скелями і Великими Пісками».