Прежде всего ,надо сказать, важна физическая выносливость .Надо держать себя в форме .Не есть слишком много не только ,чтобы не быть толстым и неуклюжим ( это тоже плохо ),но главное ,чтобы выдержать голодные первые дни ..Это очень тяжело .Поэтому лучше и в жизни не объедаться . Надо приучить себя к физической работе .Если бы вы знали ,как мне пригодилось то ,что я был силён физически .Когда я плавал к обломкам корабля и собирал то ,что осталось после кораблекрушения ,мне пришлось бы туго ,не будь я в хорошей форме . Конечно ,надо уметь плавать ,не бояться воды .Неплохо бы овладеть кулинарными навыками элементарными .Я совсем не умел готовить ,мне пришлось туго . Постарайтесь подружиться с топором ,ножом .Учитесь стрелять ( пригодится очень ,я не умел ,поэтому часто поначалу голодал) Не будьте белоручками ,и в мирной жизни обучайтесь всякому ремеслу . Читайте больше книг ,чтобы из опыта поколений извлечь полезное для себя .Вот закончу рассказ и мы отправимся во двор ,устроим конкурс ,кто лучше сумеет без спичек развести огонь и сделать костёр? Сумеете? Сомневаюсь Конечно, в трудных обстоятельствах,говорят ,что жизнь научит .Но лучше научиться заранее ,чтобы суметь преодолеть свалившиеся невзгоды.Думаю ,Всевышний даровал мне потому что я не отчаялся ,а боролся и выжил .Главное ,не бояться и не сдаваться! Ну что ? Идём во двор ? Разводим костёр? И я ещё кое о чём поведаю вам
Дідусь Дем'ян – представник старшого покоління Стельмахів. Його яскраво змалював письменник у своїй автобіографічній повісті «Гуси-лебеді летять». Народився Дем'ян кріпаком, потім отримав волю. У розстрочку на сорок дев'ять років викупив частину землі поміщика, праця на якій годувала всю родину.
Гарне ремесло в працьовитих руках також допомагало в житті, адже «залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук». Уже будучи старим допомагав іншим своїм ремеслом стельмаха. З гордістю згадує письменник, що «серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем'ян, якого знав увесь повіт». «Чого тільки не вмів … дідусь!». Майстер на всі руки вправно робив і січкарню, і вітряк, і машину зумів завести.
Незважаючи на бідне життя дідусь був веселим чоловіком, любив пожартувати. «Він дуже гарно сміється». «Мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники, оживають старі очі», переповнені добротою до простих, таких як він, людей. Але сердито проявляє норов у відповідь на небажання пана платити за роботу. Відважний та непримиренний до будь-якої несправедливості: «Не поріж, то знов стоятимуть біля панської кам'яниці, хай там тільки одне горе стоїть!» .
Хоч дід був малограмотним, але свій багатий життєвий досвід та правду, традиції від діда-прадіда залюбки передавав онуку. Це він прививав йому любов до природи своїми цікавими розповідями, повними таємниць. Довго міркував та уявляв Михайлик, як «принесли нам лебеді на крилах життя». «Зорі віщують, — і знову якась таємниця вчувається … в дідових словах» для допитливого онука. «Сто друзів — це мало, один ворог — це багато!..» – така мудра характеристика чекала поганих людей з дідових уст.
Його риси проявляються у багатьох гарних вчинках – вияві великої любові до родини. Він власними руками майструє подарунки. Мов справжнісінький, дерев'яний іграшковий вітряк з лебедями на вершечку, приніс багато радості Михайликові. «Дідусь знає, що я дуже люблю гарячий підпалок, він бере його прямо з чорної пательні, ломить на чотири шматки і одну четвертину, що аж димить, подає мені». Бере зі собою в Майдан, на рибалку, багато спілкується зі здібним онуком, котрий «одчайдух і весь удався в нього». Дід поважає свою дружину, засуджує погане ставлення знайомих до своїх жінок: «Де ж це видано так жалувати в селянстві жінку, як жалував він?». З розумінням сприймає усіх інших: «Знов почалось бабське чаклування». Не може натішитися онуком. Тому в бідній родині Стельмахів панує злагода та любов.
Дідусь відіграв велику роль у вихованні Михайлика. Завжди вірив, що здібного онука чекає краще майбутнє: «дід говорить, що з мене щось буде». Його слова «будеш іти межи люди і вибивати іскри…» стали пророчими у житті Михайлика – майбутнього учителя та відомого письменника Михайла Стельмаха.
Надо приучить себя к физической работе .Если бы вы знали ,как мне пригодилось то ,что я был силён физически .Когда я плавал к обломкам корабля и собирал то ,что осталось после кораблекрушения ,мне пришлось бы туго ,не будь я в хорошей форме .
Конечно ,надо уметь плавать ,не бояться воды .Неплохо бы овладеть кулинарными навыками элементарными .Я совсем не умел готовить ,мне пришлось туго .
Постарайтесь подружиться с топором ,ножом .Учитесь стрелять ( пригодится очень ,я не умел ,поэтому часто поначалу голодал) Не будьте белоручками ,и в мирной жизни обучайтесь всякому ремеслу .
Читайте больше книг ,чтобы из опыта поколений извлечь полезное для себя .Вот закончу рассказ и мы отправимся во двор ,устроим конкурс ,кто лучше сумеет без спичек развести огонь и сделать костёр? Сумеете? Сомневаюсь
Конечно, в трудных обстоятельствах,говорят ,что жизнь научит .Но лучше научиться заранее ,чтобы суметь преодолеть свалившиеся невзгоды.Думаю ,Всевышний даровал мне потому что я не отчаялся ,а боролся и выжил .Главное ,не бояться и не сдаваться!
Ну что ? Идём во двор ? Разводим костёр? И я ещё кое о чём поведаю вам
Дідусь Дем'ян – представник старшого покоління Стельмахів. Його яскраво змалював письменник у своїй автобіографічній повісті «Гуси-лебеді летять». Народився Дем'ян кріпаком, потім отримав волю. У розстрочку на сорок дев'ять років викупив частину землі поміщика, праця на якій годувала всю родину.
Гарне ремесло в працьовитих руках також допомагало в житті, адже «залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук». Уже будучи старим допомагав іншим своїм ремеслом стельмаха. З гордістю згадує письменник, що «серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем'ян, якого знав увесь повіт». «Чого тільки не вмів … дідусь!». Майстер на всі руки вправно робив і січкарню, і вітряк, і машину зумів завести.
Незважаючи на бідне життя дідусь був веселим чоловіком, любив пожартувати. «Він дуже гарно сміється». «Мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники, оживають старі очі», переповнені добротою до простих, таких як він, людей. Але сердито проявляє норов у відповідь на небажання пана платити за роботу. Відважний та непримиренний до будь-якої несправедливості: «Не поріж, то знов стоятимуть біля панської кам'яниці, хай там тільки одне горе стоїть!» .
Хоч дід був малограмотним, але свій багатий життєвий досвід та правду, традиції від діда-прадіда залюбки передавав онуку. Це він прививав йому любов до природи своїми цікавими розповідями, повними таємниць. Довго міркував та уявляв Михайлик, як «принесли нам лебеді на крилах життя». «Зорі віщують, — і знову якась таємниця вчувається … в дідових словах» для допитливого онука. «Сто друзів — це мало, один ворог — це багато!..» – така мудра характеристика чекала поганих людей з дідових уст.
Дідусь Дем'ян працьовитий, добрий, турботливий, авторитетний, життєрадісний, справедливий.
Його риси проявляються у багатьох гарних вчинках – вияві великої любові до родини. Він власними руками майструє подарунки. Мов справжнісінький, дерев'яний іграшковий вітряк з лебедями на вершечку, приніс багато радості Михайликові. «Дідусь знає, що я дуже люблю гарячий підпалок, він бере його прямо з чорної пательні, ломить на чотири шматки і одну четвертину, що аж димить, подає мені». Бере зі собою в Майдан, на рибалку, багато спілкується зі здібним онуком, котрий «одчайдух і весь удався в нього». Дід поважає свою дружину, засуджує погане ставлення знайомих до своїх жінок: «Де ж це видано так жалувати в селянстві жінку, як жалував він?». З розумінням сприймає усіх інших: «Знов почалось бабське чаклування». Не може натішитися онуком. Тому в бідній родині Стельмахів панує злагода та любов.
Дідусь відіграв велику роль у вихованні Михайлика. Завжди вірив, що здібного онука чекає краще майбутнє: «дід говорить, що з мене щось буде». Його слова «будеш іти межи люди і вибивати іскри…» стали пророчими у житті Михайлика – майбутнього учителя та відомого письменника Михайла Стельмаха.