"Том чувствовал, что пора ему проснуться от спячки; такая жизнь, может, и подходила для человека в угнетенном состоянии, но в ней как-то не хватало пищи для чувства и было слишком много утомительного разнообразия. Он придумал несколько планов избавления и наконец притворился, будто ему очень нравится болеутолитель. Он просил лекарство так часто, что надоел тетке, и в конце концов она велела ему принимать лекарство самому и оставить ее в покое. Если бы это был Сид, ее радость не омрачилась бы ничем; но так как это был Том, то она потихоньку следила за бутылкой. Оказалось, однако, что лекарство и в самом деле убавляется, но тетке не приходило в голову, что Том поит болеутолителем щель в полу гостиной. Однажды Том только что приготовился угостить эту щель ложкой лекарства, как в комнату вошел теткин желтый кот, мурлыча и жадно поглядывая на ложку, будто просил попробовать. Том сказал ему:
- Лучше не проси, если тебе не хочется, Питер.
Питер дал понять, что ему хочется.
- Смотри не ошибись.
Питер был уверен, что не ошибается.
- Ну, раз ты просишь, я тебе дам, я не жадный; только смотри, если тебе не понравится, сам будешь виноват, я тут ни при чем.
Питер был согласен. Том открыл ему рот и влил туда ложку лекарства. Питер подскочил на два метра кверху, испустил дикий вопль и заметался по комнате, налетая на мебель, опрокидывая горшки с цветами и поднимая невообразимый шум. Потом он встал на задние лапы и заплясал вокруг комнаты в бешеном веселье, склонив голову к плечу и воем выражая неукротимую радость. Потом он помчался по всему дому, сея на своем пути хаос и разрушение. Тетя Полли вошла как раз вовремя и увидела, как Питер перекувырнулся несколько раз, в последний раз испустил мощное "ура" и прыгнул в открытое окно, увлекая за собой уцелевшие горшки с цветами. Тетя Полли словно окаменела от изумления, глядя на него поверх очков; Том валялся на полу, едва живой от смеха.
- Том, что такое с Питером?
- Я не знаю, тетя, - еле выговорил мальчик.
- В жизни ничего подобного не видела. Отчего это с ним?
- Право, не знаю, тетя Полли; кошки всегда так себя ведут, когда им весело.
- Вот как, неужели? - В ее голосе было что-то такое, что заставило Тома насторожиться.
- Да, тетя. То есть я так думаю.
- Ты так думаешь?
- Да, тетя.
Она наклонилась, а Том следил за ней с интересом и тревогой. Он угадал ее намерение слишком поздно. Ручка ложки предательски торчала из-под кровати.
Тетя Полли подняла ее и показала ему. Том моргнул и отвел глаза в сторону.
Тетя Полли ухватила его по привычке за ухо и хорошенько стукнула по голове наперстком. "
ответ:Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич
Дід лає онука, який разом із другом вирішив прорити метро під свинарником, а туди провалилася п'ятипудова, плямиста, як геограма карта, свиня Манюня.
Дідусь звелів хлопцям закидати яму. У Яви (від Вані — він у дитинстві так, мабуть, вимовляв) Реня вся сім'я інтересна. Батько на скрипці грає, корову звуть Контрибуція, а дід Варава — найвлучніший мисливець. Мати — депутат райради, ланкова кукурудзоводів. Якось Ява посварився із своєю молодшою сестричкою Яришкою, ударив її, а та, замість плакати, розкричалася, що він ганьбить їхню маму-депутата. То ж Яві нічого не залишалося, як із соромом утекти. Взагалі-то у Яви характер тільки такий! Він усе вигадував різні штуки заради слави.
Одного разу Ява запропонував провести бій биків. Колгоспний бугай для цього не підходив — його сам зоотехнік боявся, цап Жора —весь час мекекече, з-за цього можна й оплесків не почути. Вирішили, що в бою з тореадором братиме участь корова Контрибуція.
Довго хлопці по черзі махали перед носом у корови килимком, штовхали, тягали за вуха — вона не приймала бій. Ява розізлився й боляче вдарив Контрибуцію ногою по губі. І раптом... опинився високо в небі. Коли приземлився, одразу помчав до ставка, а за ним — розлючена корова. Півгодини хлопці мокли в брудній калабані, поки Контрибуція не заспокоїлася.
Недовго журяться хлопці, Ява пропонує зробити підводного човна із старої плоскодонки.
Коли хлопці проходили мимо старого колодязя, крикнули в глибину. Звідти почулося собаче скімлення. Почали сперечатися, хто полізе. Ява наполіг, що він. Відв'язали козу, взяли мотузку й один спустився на дно. Павлуша ледь витяг товариша з маленьким цуценям на руках, якого одразу ж назвали Собакевичем. Дуже лаяли того, хто вчинив так жорстоко з тваринкою
Стихійне лихо
Одного разу Ява прокинувся й відчув тривогу. Виявилося, що річка від дощів піднялася, прорвала греблю й тепер заливає село внизу. Батьки й дід збираються на до а хлопцеві пропонують залишитися вдома з молодшою сестричкою. Ява ледве впросився з ними.
Здалеку чувся тривожний гомін. Кричали жінки, ревла худоба, вили собаки. Люди виносили домашні речі. Трактор і машини загрузли в багнюці, лише світили фарами. Дядьки посеред вулиці збивали пліт.
Ява кинувся допомагати вантажити хатні речі на вози. Раптом почувся жіночий крик про поміч. Люди лаяли тракториста, який застряг, той собі кричав, що тут і танком не проїдеш. І Ява раптом згадав про військову частину, яка розміщувалася неподалік, про їхні танки — амфібії. Вирішив, що він поїде на велосипеді й покличе військових на до
Їхати по грязюці було важко. Часто доводилося пхати велосипеда поперед себе. Вітер збивав з ніг, кидав у болото. А раптом навчання не закінчилося, і в таборі нікого немає? Тривога роздирала серце хлопця, але він уперто просувався вперед, чуючи лише оте чиєсь розпачливе "рятуйте". Йому не було страшно, він щосили тиснув на педалі, обминаючи ямки, горбочки та пеньки.
Момент когда Том напоил кота валерьянкой
Объяснение:
"Том чувствовал, что пора ему проснуться от спячки; такая жизнь, может, и подходила для человека в угнетенном состоянии, но в ней как-то не хватало пищи для чувства и было слишком много утомительного разнообразия. Он придумал несколько планов избавления и наконец притворился, будто ему очень нравится болеутолитель. Он просил лекарство так часто, что надоел тетке, и в конце концов она велела ему принимать лекарство самому и оставить ее в покое. Если бы это был Сид, ее радость не омрачилась бы ничем; но так как это был Том, то она потихоньку следила за бутылкой. Оказалось, однако, что лекарство и в самом деле убавляется, но тетке не приходило в голову, что Том поит болеутолителем щель в полу гостиной. Однажды Том только что приготовился угостить эту щель ложкой лекарства, как в комнату вошел теткин желтый кот, мурлыча и жадно поглядывая на ложку, будто просил попробовать. Том сказал ему:
- Лучше не проси, если тебе не хочется, Питер.
Питер дал понять, что ему хочется.
- Смотри не ошибись.
Питер был уверен, что не ошибается.
- Ну, раз ты просишь, я тебе дам, я не жадный; только смотри, если тебе не понравится, сам будешь виноват, я тут ни при чем.
Питер был согласен. Том открыл ему рот и влил туда ложку лекарства. Питер подскочил на два метра кверху, испустил дикий вопль и заметался по комнате, налетая на мебель, опрокидывая горшки с цветами и поднимая невообразимый шум. Потом он встал на задние лапы и заплясал вокруг комнаты в бешеном веселье, склонив голову к плечу и воем выражая неукротимую радость. Потом он помчался по всему дому, сея на своем пути хаос и разрушение. Тетя Полли вошла как раз вовремя и увидела, как Питер перекувырнулся несколько раз, в последний раз испустил мощное "ура" и прыгнул в открытое окно, увлекая за собой уцелевшие горшки с цветами. Тетя Полли словно окаменела от изумления, глядя на него поверх очков; Том валялся на полу, едва живой от смеха.
- Том, что такое с Питером?
- Я не знаю, тетя, - еле выговорил мальчик.
- В жизни ничего подобного не видела. Отчего это с ним?
- Право, не знаю, тетя Полли; кошки всегда так себя ведут, когда им весело.
- Вот как, неужели? - В ее голосе было что-то такое, что заставило Тома насторожиться.
- Да, тетя. То есть я так думаю.
- Ты так думаешь?
- Да, тетя.
Она наклонилась, а Том следил за ней с интересом и тревогой. Он угадал ее намерение слишком поздно. Ручка ложки предательски торчала из-под кровати.
Тетя Полли подняла ее и показала ему. Том моргнул и отвел глаза в сторону.
Тетя Полли ухватила его по привычке за ухо и хорошенько стукнула по голове наперстком. "
ответ:Метро під свинарником. Тореадори з Васюківки. Собакевич
Дід лає онука, який разом із другом вирішив прорити метро під свинарником, а туди провалилася п'ятипудова, плямиста, як геограма карта, свиня Манюня.
Дідусь звелів хлопцям закидати яму. У Яви (від Вані — він у дитинстві так, мабуть, вимовляв) Реня вся сім'я інтересна. Батько на скрипці грає, корову звуть Контрибуція, а дід Варава — найвлучніший мисливець. Мати — депутат райради, ланкова кукурудзоводів. Якось Ява посварився із своєю молодшою сестричкою Яришкою, ударив її, а та, замість плакати, розкричалася, що він ганьбить їхню маму-депутата. То ж Яві нічого не залишалося, як із соромом утекти. Взагалі-то у Яви характер тільки такий! Він усе вигадував різні штуки заради слави.
Одного разу Ява запропонував провести бій биків. Колгоспний бугай для цього не підходив — його сам зоотехнік боявся, цап Жора —весь час мекекече, з-за цього можна й оплесків не почути. Вирішили, що в бою з тореадором братиме участь корова Контрибуція.
Довго хлопці по черзі махали перед носом у корови килимком, штовхали, тягали за вуха — вона не приймала бій. Ява розізлився й боляче вдарив Контрибуцію ногою по губі. І раптом... опинився високо в небі. Коли приземлився, одразу помчав до ставка, а за ним — розлючена корова. Півгодини хлопці мокли в брудній калабані, поки Контрибуція не заспокоїлася.
Недовго журяться хлопці, Ява пропонує зробити підводного човна із старої плоскодонки.
Коли хлопці проходили мимо старого колодязя, крикнули в глибину. Звідти почулося собаче скімлення. Почали сперечатися, хто полізе. Ява наполіг, що він. Відв'язали козу, взяли мотузку й один спустився на дно. Павлуша ледь витяг товариша з маленьким цуценям на руках, якого одразу ж назвали Собакевичем. Дуже лаяли того, хто вчинив так жорстоко з тваринкою
Стихійне лихо
Одного разу Ява прокинувся й відчув тривогу. Виявилося, що річка від дощів піднялася, прорвала греблю й тепер заливає село внизу. Батьки й дід збираються на до а хлопцеві пропонують залишитися вдома з молодшою сестричкою. Ява ледве впросився з ними.
Здалеку чувся тривожний гомін. Кричали жінки, ревла худоба, вили собаки. Люди виносили домашні речі. Трактор і машини загрузли в багнюці, лише світили фарами. Дядьки посеред вулиці збивали пліт.
Ява кинувся допомагати вантажити хатні речі на вози. Раптом почувся жіночий крик про поміч. Люди лаяли тракториста, який застряг, той собі кричав, що тут і танком не проїдеш. І Ява раптом згадав про військову частину, яка розміщувалася неподалік, про їхні танки — амфібії. Вирішив, що він поїде на велосипеді й покличе військових на до
Їхати по грязюці було важко. Часто доводилося пхати велосипеда поперед себе. Вітер збивав з ніг, кидав у болото. А раптом навчання не закінчилося, і в таборі нікого немає? Тривога роздирала серце хлопця, але він уперто просувався вперед, чуючи лише оте чиєсь розпачливе "рятуйте". Йому не було страшно, він щосили тиснув на педалі, обминаючи ямки, горбочки та пеньки.