Невеликий за обсягом вірш Р. Кіплінга "Якщо" увібрав у себе одну з головних ідей його творчості — формування ідеології особистості, панування ідеї вищого морального ґатунку. Такий світогляд, який показує автор у своєму вірші методом анафори, почав формуватися в нього з дитинства. Так, навчаючись у пансіоні, ще хлопчиком він зазнав знущань та принижень з боку вихователів. Таке життя на підсвідомому рівні сформувало його прагнення до справедливості та збереження гідності, спонукало до боротьби за власну свободу та незалежність від життєвих обставин. Ще підлітком під час навчання в чоловічій школі, він навчився протиставляти особистість насильству як організованій системі в певній спільноті.У вірші «Якщо» Р. Кіплінг ніби підсумовує свій життєвий досвід, концентрує його у фрази, що як постріл вражають свідомість людини, змушують її приміряти риси ідейної моралі та вчинків на себе, ніби запитуючи: «А чи зміг би я так діяти, як пише Р. Кіплінг у своєму вірші?» На перший погляд, модель, запропонована Р. Кі-плінгом, дуже проста і направляє людину до вчинків простих категорій: «добро-зло», «життя-смерть», «дія-пасивність».
В начале романа автор описывает быт и нравы
петербургского дворянства, делая упор на новизну, моду,
показывая город центром современной жизни, миром новых веяний.
Здесь каждый одет по последней моде, в совершенстве говорит
по французски, разъезжает по балам и праздникам.
И в это общество прекрасно вписывается Онегин.
Московскому дворянству Пушкин уделяет меньше внимания.
Древняя столица всегда отличалась патриархальностью.
Московское дворянство-образ собирательный в отличие
от петербургского, где Евгений Онегин является главным героем.
Пушкин, рассказывая о Москве, населяет ее героями грибоедовской
комедии, которых не изменило время:
"Но в них не видно перемены;
Все в них на старый образец:
У тетушки княжны Елены
Все тот же тюлевый чепец".
Но и в Москве все та же суета, “шум, хохот, беготня, поклоны”,
которые оставляют равнодушными и Татьяну, и автора.
Главное занятие московских дворян-пустая болтовня,
слепое подражание всему иностранному, сплетни.
Пушкин с нескрываемым сожалением констатирует,
что известность человека зависит от его материального
положения.
Пушкин показывает бездуховность столичного общества,
их пустые интересы, тщету и умственную ограниченность.
Бездействие и косность нравов присутствуют везде,
но более образованные столичные дворяне стоят на
иерархической лестнице выше, чем поместные.
1-я глава дает резко сатирическое изображение света.
Значительная часть действия романа происходит в провинции,
в поместьях Онегина и Лариных.
Словно по контрасту со светской жизнью главного героя,
представлявшей собой вихрь развлечений,
быт деревенских дворян размерен до однообразия.
Деревенские развлечения-охота, гости и особое место
занимает бал.
Автор описывает сложившийся ритуал празднества,
в котором значительное место отводится еде.
Затем следуют танцы для молодежи, для старшего поколения-
игра в карты.
Схема торжественного приема та же, что и в светских кругах,
однако в провинции, естественно, все это не столь
пышно и великолепно.
Например, в ходу старомодные танцы, давно забытые в
столичном свете.
Писатель иронично намекает на это, рассказывая о дяде
Онегина:
Он в том покое поселился,
Где деревенский старожил
Лет сорок с ключницей бранился,
В окно смотрел и мух давил.
...Онегин шкафы отворил:
В одном нашел тетрадь расхода,
В другом наливок целый строй,
Кувшины с яблочной водой
И календарь осьмого года:
Старик, имея много дел,
В иные книги не смотрел.
Ярким примером мелкопоместного дворянства является
семья Лариных, дядя Онегина и гости на именинах Татьяны.
Семья Лариных-эта та среда, в которой выросла Татьяна,
впитав в себя всю доброту, простоту, патриархальность
и сердечность поместных нравов и уклада жизни.
Семья Лариных - эта та среда, в которой выросла Татьяна,
впитав в себя всю доброту, простоту, патриархальность
и сердечность поместных нравов и уклада жизни.
Отец Татьяны, “добрый малый, но в веке запоздалый”,
вел простой обывательский образ жизни, какой вели его
родители и деды:
“в халате ел и пил;
покойно жизнь его катилась;
под вечер иногда сходилась
соседей добрая семья,
нецеремонные друзья,
и потужить, и позлословить,
и посмеяться кой о чем”.
Он искренне любил жену, был снисходителен к ее капризам,
никогда не читал книг, но не препятствовал увлечению
дочери, в общем, “был простой и добрый барин”,
необремененный интеллектом и образованием.
Мать Татьяны в юности испытала страстную любовь,
но по старинному обычаю, “не спросясь ее совета, девицу
повезли к венцу”.
Она “рвалась и. плакала сначала”,
но “потом хозяйством занялась, привыкла и довольна стала”.
Ее образ жизни типичен для деревенской помещицы:
Она езжала по работам,
Сушила на зиму грибы..
Сходство: примитивные интересы, праздность, увлечение французскими романами. Различия: провинциальные более гостеприимные, душевные, простодушные, а столичные - более высокомерные, заносчивые.
Н
Объяснение:
Невеликий за обсягом вірш Р. Кіплінга "Якщо" увібрав у себе одну з головних ідей його творчості — формування ідеології особистості, панування ідеї вищого морального ґатунку. Такий світогляд, який показує автор у своєму вірші методом анафори, почав формуватися в нього з дитинства. Так, навчаючись у пансіоні, ще хлопчиком він зазнав знущань та принижень з боку вихователів. Таке життя на підсвідомому рівні сформувало його прагнення до справедливості та збереження гідності, спонукало до боротьби за власну свободу та незалежність від життєвих обставин. Ще підлітком під час навчання в чоловічій школі, він навчився протиставляти особистість насильству як організованій системі в певній спільноті.У вірші «Якщо» Р. Кіплінг ніби підсумовує свій життєвий досвід, концентрує його у фрази, що як постріл вражають свідомість людини, змушують її приміряти риси ідейної моралі та вчинків на себе, ніби запитуючи: «А чи зміг би я так діяти, як пише Р. Кіплінг у своєму вірші?» На перший погляд, модель, запропонована Р. Кі-плінгом, дуже проста і направляє людину до вчинків простих категорій: «добро-зло», «життя-смерть», «дія-пасивність».