У романі панує щаслива воля творчої фантазії й одночасно строгість архітектурного задуму. Перед читачем розкривається невероятний, фантастичний мир: баломправить Сатана, прокуратор Понтій Пілат від-правляет на страту Иешуа, а натхненний Майстер пише свій безсмертний роман
Головний герой Булгакова – людин без ім’я. Він відрікається від нього дваж-ди: спочатку, прийнявши прізвисько Майстра, яким його нарекла Маргарита, і потім, виявившись у клініці професора Стравінського, де перебуває як ” але – мір сто вісімнадцятий з першого корпуса”.
Уперше Майстер з’являється в романі наприкінці одинадцятої глави й уже більш докладно описується в тринадцятій. Булгаков характеризує його як людини “з гострим носом, стривоженими очами… приблизнороків тридцяти восьми”. В образ героя автор вклав своє розуміння письменника і його життєвий-ного призначення. Для Майстра, як і для Булгакова, письменство – це не б одержати державну дачу, а зміст всього життя
Зевс победил титанов и сверг их, по совету Прометея, в недра ужасного Тартара. Завладел Зевс властью над миром и разделил ее с новыми богами-олимпийцами, а тем титанам, которые ему, не дал громовержец власти в мире. Зевс ненавидит титанов, боится их грозной силы. Не доверял Зевс и Прометею и ненавидел его. Еще сильнее разгорелась ненависть Зевса, когда Прометей стал защищать несчастных смертных людей, которые жили еще в то время, когда правил Крон, и которых Зевс хотел погубить. Но Прометей необладавших еще разумом людей; он не хотел, чтобы сошли они несчастными в мрачное царство Аида. Он вдохнул им надежду, которой не знали люди, и похитил для них божественный огонь, хотя и знал, какая кара постигнет его за это. Страх ужасной казни не удержал гордого, могучего титана от желания людям. Не удержали его и предостережения его вещей матери, великой Фемиды.
У романі панує щаслива воля творчої фантазії й одночасно строгість архітектурного задуму. Перед читачем розкривається невероятний, фантастичний мир: баломправить Сатана, прокуратор Понтій Пілат від-правляет на страту Иешуа, а натхненний Майстер пише свій безсмертний роман
Головний герой Булгакова – людин без ім’я. Він відрікається від нього дваж-ди: спочатку, прийнявши прізвисько Майстра, яким його нарекла Маргарита, і потім, виявившись у клініці професора Стравінського, де перебуває як ” але – мір сто вісімнадцятий з першого корпуса”.
Уперше Майстер з’являється в романі наприкінці одинадцятої глави й уже більш докладно описується в тринадцятій. Булгаков характеризує його як людини “з гострим носом, стривоженими очами… приблизнороків тридцяти восьми”. В образ героя автор вклав своє розуміння письменника і його життєвий-ного призначення. Для Майстра, як і для Булгакова, письменство – це не б одержати державну дачу, а зміст всього життя
Я считаю, что победу одержал Зевс.
Зевс победил титанов и сверг их, по совету Прометея, в недра ужасного Тартара. Завладел Зевс властью над миром и разделил ее с новыми богами-олимпийцами, а тем титанам, которые ему, не дал громовержец власти в мире. Зевс ненавидит титанов, боится их грозной силы. Не доверял Зевс и Прометею и ненавидел его. Еще сильнее разгорелась ненависть Зевса, когда Прометей стал защищать несчастных смертных людей, которые жили еще в то время, когда правил Крон, и которых Зевс хотел погубить. Но Прометей необладавших еще разумом людей; он не хотел, чтобы сошли они несчастными в мрачное царство Аида. Он вдохнул им надежду, которой не знали люди, и похитил для них божественный огонь, хотя и знал, какая кара постигнет его за это. Страх ужасной казни не удержал гордого, могучего титана от желания людям. Не удержали его и предостережения его вещей матери, великой Фемиды.