Каждый человек мечтает о своём счастье, хочет создать для себя волшебный мир, сказку. в произведении "алые паруса" рассказывается о девушке, которая ждала своё счастье и была вознаграждена. мать у ассоль умерла, а девушка жила с отцом. её отец раньше был матросом, а когда вернулся, стал делать деревянные игрушки. однажды ассоль пошла в магазин, чтобы отдать игрушки отца продавцу, и заметила в корзине красивый кораблик с алыми парусами. девушка опустила его на воду, и, вдруг, кораблик подхватило течение и понесло вперёд. ассоль помчалась за корабликом. игрушка девушку к одному человеку, который представился волшебником. он предсказал ей, что однажды к берегу каперны приплывёт красивый корабль с алыми парусами, на котором будет плыть прекрасный принц. принц возьмёт её с собой на корабль и увезёт навсегда в прекрасную страну. ассоль была мечтательной девушкой и поверила в это предсказание. с тех пор в городе её стали считать сумасшедшей. но, ассоль было всё равно: она жила этой мечтой. девушка верила в то, что однажды за ней приплывёт принц на корабле под алыми парусами. в то же время, далеко от ассоль жил артур грей. он родился в богатой обеспеченной семье и мог бы жить спокойной жизнью, но грей искал приключений и, однажды, сбежал из дома и устроился юнгой на корабль. артур старался, практиковался и через определённый срок он из юнги стал капитаном своего собственного корабля. однажды, он поехал со своим матросом на . грей там увидел спящую девушку. она ему понравилась. он снял со своего пальца самый дорогой красивый перстень и одел ей на палец. затем, артур отправился вместе с матросом в ближайший трактир. там он узнал об ассоль и предсказании. ему захотелось его исполнить. в этой прекрасной сказке, как и во многих других, счастливый конец: грей приплыл к ассоль под алыми парусами, посадил её на корабль, и они уплыли навсегда в прекрасную страну. суть этого произведения в том, что если верить и приложить усилия, то мечты сбудутся. каждый человек творец своего счастья и, вся дальнейшая судьба, в его руках.
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана:
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана: