опублікований 1852 року. На думку історика Вілла Кауфмана роман «сприяв утвердженню підґрунтя громадянської війни»[1].
Стоу була вчителькою й активною аболіціоністкою. Головним персонажем свого роману вона зробила дядька Тома, старого чорношкірого раба, відданого своїм білим господарям. Роман, написаний у дусі сентименталізму, зображує реалії життя рабів, водночас проводячи думку, що християнська любов здатна здолати навіть таке негативне явище, як рабство[2][3][4].
Роман став одним із бестселерів 19 століття[5], другою за кількістю продажів книгою після Бібліі[6]. Вважається, що він сприяв зростанню руху аболіціоністів у 1850-их роках[7]. За перший рік після публікації було продано 300 тис. примірників тільки в США, понад мільйон у Британії[8]. Через три роки після публікації його вже називали «найпопулярнішим романом нашого часу» [9]. Існує легенда, що на початку громадянської війни в США Абрагам Лінкольн зустрівся із Стоу і проголосив: «Ви і є ця сама маленька жінка, що почала цю велику війну?»[10]. Однак, відомості про цю зустріч і слова Лінкольна з'явилися в пресі тільки в 1896 році, й, можливо, були зумовлені бажанням тогочасних інтелектуалів підкреслити роль літератури в сприянні суспільним змінам[11].
Книга та поставлені за її мотивами п'єси до утвердженню й популяризації стереотипів чорношкірого населення США[12]: годувальниці-негритянки, чорношкірих дітей та дядька Тома як сумлінного багатостраждального слуги, вірного своєму господарю чи господині. З часом ставлення американців до таких стереотипів змінилося, вони стали сприйматися образливими, що дещо затьмарило історичне значення книги як «важливого антирабовласницього знаряддя»[13].
опублікований 1852 року. На думку історика Вілла Кауфмана роман «сприяв утвердженню підґрунтя громадянської війни»[1].
Стоу була вчителькою й активною аболіціоністкою. Головним персонажем свого роману вона зробила дядька Тома, старого чорношкірого раба, відданого своїм білим господарям. Роман, написаний у дусі сентименталізму, зображує реалії життя рабів, водночас проводячи думку, що християнська любов здатна здолати навіть таке негативне явище, як рабство[2][3][4].
Роман став одним із бестселерів 19 століття[5], другою за кількістю продажів книгою після Бібліі[6]. Вважається, що він сприяв зростанню руху аболіціоністів у 1850-их роках[7]. За перший рік після публікації було продано 300 тис. примірників тільки в США, понад мільйон у Британії[8]. Через три роки після публікації його вже називали «найпопулярнішим романом нашого часу» [9]. Існує легенда, що на початку громадянської війни в США Абрагам Лінкольн зустрівся із Стоу і проголосив: «Ви і є ця сама маленька жінка, що почала цю велику війну?»[10]. Однак, відомості про цю зустріч і слова Лінкольна з'явилися в пресі тільки в 1896 році, й, можливо, були зумовлені бажанням тогочасних інтелектуалів підкреслити роль літератури в сприянні суспільним змінам[11].
Книга та поставлені за її мотивами п'єси до утвердженню й популяризації стереотипів чорношкірого населення США[12]: годувальниці-негритянки, чорношкірих дітей та дядька Тома як сумлінного багатостраждального слуги, вірного своєму господарю чи господині. З часом ставлення американців до таких стереотипів змінилося, вони стали сприйматися образливими, що дещо затьмарило історичне значення книги як «важливого антирабовласницього знаряддя»[13].