Перше вбивство відбулося із заздрощів. Каїн позаздрив, що Авеля Бог оцінив вище за нього гаємо той же гріх: егоїстичне бажання будь-яким шляхом наблизитися до Творця, навіть шляхом вбивства. Біблійна легенда породила велику кількість легенд, трагедій, романів, а також живописні і скульптурні художні твори. Вони були зайняті розробкою мотивів поведінки Каїна, пов’язували легенду про Каїна зі скорботою людини, вперше задумуючись над проблемами смерті і безсмертя, добра і зла, свободи волі, всеблагості і всемогутності Бога. Злочин Каїна вони поєднували з болем людини, який вперше зневажив покірних і слухняних, обурився проти слабкої природи людини, „раба Божого”. В залежності від того, що стимулювало розробку цієї біблійної легенди, її інтерпретації видвигали різні основні мотиви в поведінці і характері Каїна і давали різні значення образа Каїна і його жертви. Легенда про Каїна виникла на ґрунті двох соціально-промислових формацій – землеробської і скотарської. Біблія відносить цю легенду до перших днів існування світу. Але виникла вона, треба думати, в період, коли євреї ще не посіли на землі і займалися скотарством. Скотарське плем’я легендою про Каїна і Авеля мотивувало віру в те, що Бог надає перевагу скотарю ніж землеробу і що землероб – початок всіх бід і зла, джерело гріха і Божого гніву. В Біблії немає ніяких доказів на винність Каїна перед Богом. Вина його полягає в тому, що він надав перевагу землеробству ніж скотарству. Як вже згадували, легенда ця виникла на ґрунті боротьби двох економічних укладів в період їх протиставлення існуванню та обставина, що Каїн і Авель зображені братами, представляє собою політичний прийом, підсилюючий антитезу. Кара означала засудження Каїна на вічне блукання. Каїн – землероб бажав некочуючого життя, він противився частому переходу скотаря з місця на місце. Легенді про Каїна і Авеля було приділено багато уваги в світовій літературі. Спочатку в середньовічних містеріях, але це були тільки сцени біблійного тексту. Але з деяким часом цей текст був розвинений і туди увійшли інтермедії. Пізніше з’явилися драми і поеми про Каїна і Авеля. Ці твори були присвячені факту братовбивства і прославлення Авеля. Навіть назви деяких із них були пов’язані з іменами Авеля і Каїна. „Історія Каїна і Авеля знайшла своє відображення й у світовій літературі, й у вітчизняній класиці. Це поема Джорджа Байрона „Каїн”, поема Івана Франка „Смерть Каїна”; про обох братів писав Шарль Бодлер („Каїн”). В багатьох творах українських класиків світової літератури, в сучасних нам письменників згадуються обидва брати, але переважно – це Каїн, перший вбивця на землі”[1, 30]. Ще до цього ряду можна додати С.Гесснера „Смерть Авеля” і В.Шекспіра „Гамлет”, в якому автор звертається до традиційного образу Каїна, І.Котляревського „Енеїда”, де знаходимо порівняння Енея з Каїном; також знаходимо цей образ в творах П.Воронька, І.Драча, Лесі Українки, М.Старицького, О.Забужко, В.Простопчука, П.Куліша та ін. Зображували також Каїна і Авеля художники зі світовою славою: Дітріх, Корреджіо, Тиціан, Тінторетто, Рубенс, Рембрандт та ін. В світовій літературі „Авель (ім’я багатозначне; головніші з них такі: пастух, син, подух, пара, туман, туманний, сумовитий, сумний) хвилевий або тимчасовий. Сучасна наука відкриває погляд, що ім’я Авель походить від слова „марнота”, „нікчемність” або „порожність”)... Він був богобійний, праведний та на противагу Каїнові являє собою зразок богомольця-поклонника, який був до вподоби Господові „[2, 12]. Каїн тлумачиться як (набутий, надбаний). За свій гріх убивства Каїн був приречений на вічні муки. Тому легендарно-міфологічний матеріал дозволяє зосередити увагу на дослідженні людського світу у всіх його різноманітних виявах і станах, маючи узагальнений сенс і значення, будучи своєрідним концентратом загально-культурної пам’яті, він забезпечує відбиття основних ідей і проблем епохи, до якої він належить, і головне, органічно входить до системи художньо-філософського мислення подальших епох розвитку людства. І саме завжди особливий інтерес до біблійного сюжетно-образного матеріалу гається в переломні періоди життя суспільства. На порозі ХХ сторіччя виникають нові літературні версії традиційного матеріалу.
Біблійна легенда породила велику кількість легенд, трагедій, романів, а також живописні і скульптурні художні твори. Вони були зайняті розробкою мотивів поведінки Каїна, пов’язували легенду про Каїна зі скорботою людини, вперше задумуючись над проблемами смерті і безсмертя, добра і зла, свободи волі, всеблагості і всемогутності Бога. Злочин Каїна вони поєднували з болем людини, який вперше зневажив покірних і слухняних, обурився проти слабкої природи людини, „раба Божого”. В залежності від того, що стимулювало розробку цієї біблійної легенди, її інтерпретації видвигали різні основні мотиви в поведінці і характері Каїна і давали різні значення образа Каїна і його жертви.
Легенда про Каїна виникла на ґрунті двох соціально-промислових формацій – землеробської і скотарської. Біблія відносить цю легенду до перших днів існування світу. Але виникла вона, треба думати, в період, коли євреї ще не посіли на землі і займалися скотарством. Скотарське плем’я легендою про Каїна і Авеля мотивувало віру в те, що Бог надає перевагу скотарю ніж землеробу і що землероб – початок всіх бід і зла, джерело гріха і Божого гніву. В Біблії немає ніяких доказів на винність Каїна перед Богом. Вина його полягає в тому, що він надав перевагу землеробству ніж скотарству.
Як вже згадували, легенда ця виникла на ґрунті боротьби двох економічних укладів в період їх протиставлення існуванню та обставина, що Каїн і Авель зображені братами, представляє собою політичний прийом, підсилюючий антитезу. Кара означала засудження Каїна на вічне блукання. Каїн – землероб бажав некочуючого життя, він противився частому переходу скотаря з місця на місце.
Легенді про Каїна і Авеля було приділено багато уваги в світовій літературі. Спочатку в середньовічних містеріях, але це були тільки сцени біблійного тексту. Але з деяким часом цей текст був розвинений і туди увійшли інтермедії. Пізніше з’явилися драми і поеми про Каїна і Авеля. Ці твори були присвячені факту братовбивства і прославлення Авеля. Навіть назви деяких із них були пов’язані з іменами Авеля і Каїна.
„Історія Каїна і Авеля знайшла своє відображення й у світовій літературі, й у вітчизняній класиці. Це поема Джорджа Байрона „Каїн”, поема Івана Франка „Смерть Каїна”; про обох братів писав Шарль Бодлер („Каїн”). В багатьох творах українських класиків світової літератури, в сучасних нам письменників згадуються обидва брати, але переважно – це Каїн, перший вбивця на землі”[1, 30].
Ще до цього ряду можна додати С.Гесснера „Смерть Авеля” і В.Шекспіра „Гамлет”, в якому автор звертається до традиційного образу Каїна, І.Котляревського „Енеїда”, де знаходимо порівняння Енея з Каїном; також знаходимо цей образ в творах П.Воронька, І.Драча, Лесі Українки, М.Старицького, О.Забужко, В.Простопчука, П.Куліша та ін.
Зображували також Каїна і Авеля художники зі світовою славою: Дітріх, Корреджіо, Тиціан, Тінторетто, Рубенс, Рембрандт та ін.
В світовій літературі „Авель (ім’я багатозначне; головніші з них такі: пастух, син, подух, пара, туман, туманний, сумовитий, сумний) хвилевий або тимчасовий. Сучасна наука відкриває погляд, що ім’я Авель походить від слова „марнота”, „нікчемність” або „порожність”)... Він був богобійний, праведний та на противагу Каїнові являє собою зразок богомольця-поклонника, який був до вподоби Господові „[2, 12].
Каїн тлумачиться як (набутий, надбаний). За свій гріх убивства Каїн був приречений на вічні муки.
Тому легендарно-міфологічний матеріал дозволяє зосередити увагу на дослідженні людського світу у всіх його різноманітних виявах і станах, маючи узагальнений сенс і значення, будучи своєрідним концентратом загально-культурної пам’яті, він забезпечує відбиття основних ідей і проблем епохи, до якої він належить, і головне, органічно входить до системи художньо-філософського мислення подальших епох розвитку людства.
І саме завжди особливий інтерес до біблійного сюжетно-образного матеріалу гається в переломні періоди життя суспільства. На порозі ХХ сторіччя виникають нові літературні версії традиційного матеріалу.